Один з підходів до оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів - дисконтування грошових потоків (discounted cash flow). Відповідно до моделі DCF справедлива ціна акції визначається розміром грошових надходжень, які вона генерує.
Так як основним видом грошових потоків по акціях є дивіденди, то для оцінки справедливої вартості може використовуватися наступна формула: 
Тут P - оптимальна ціна акції, D - розмір дивіденду на акцію, i - необхідна норма прибутковості.
Багато аналітиків скептично ставляться до використання її в чистому вигляді і вводять ряд додаткових параметрів. Проте загальний принцип розрахунку залишається тим самим.
Оцінку справедливої вартості акцій виробляють і російські, і зарубіжні інвестиційні компанії та банки. На підставі цих прогнозів можна вивести інтегровану вартість акцій, що дає середню величину справедливої вартості. Використання усередненого показника, безумовно, не позбавлене недоліків, проте дозволяє диверсифікувати ризики суб'єктивної оцінки.
Оцінка інтегрованої справедливої ціни, вироблена російськими та зарубіжними аналітиками в квітні-травні 2011 року: 
Показник потенціалу характеризує розрив між справедливою і ринковою ціною. Якщо справедлива вартість акції більше її поточної курсової вартості, то цінні папери вважаються недооціненими і їх рекомендується купувати. Якщо справедлива вартість менше курсової, то папери вважаються переоціненими і їх слід продавати.
Згідно з рекомендаціями аналітиків слід формувати інвестиційний портфель з акцій, що мають потенціал до зростання курсової вартості, так як ймовірність зростання акцій з негативним потенціалом в середньому істотно нижче.
На даний момент за оцінками аналітиків найбільшим потенціалом володіють акції 
РусГідро , 
Северстали , 
Газпрому і 
Лукойла .
Володіючи інформацією про справедливу вартість акцій, трейдер має можливість сформувати новий, або переглянути вже наявний інвестиційний портфель.
При цьому велике значення має стратегія управління портфелем. Менеджери, які віддають перевагу пасивну стратегію, впевнені в ефективності ринку, яка самостійно принесе інвестору прибуток в довгостроковій перспективі. У зв'язку з цим немає необхідності частого перегляду портфеля. Досить вибрати акції з високим потенціалом і утримувати їх.
Для менеджерів, що вважають за краще активну стратегію, яка полягає в частому перегляді складу портфеля, підійшли б акції, що володіють низьким потенціалом. Це пов'язано з тим, що невисокий потенціал відображає найменше відхилення ринкової вартості цінних паперів від прогнозів аналітиків. В результаті справедлива ціна може використовуватися в якості фундаментального рівня підтримки / опору, ідентифікація якого дозволить приймати рішення про відкриття позицій відповідно до правил технічного аналізу. 
У разі використання пасивної стратегії, заснованої на принципі «купив і тримай», оптимальним варіантом інвестицій були б вкладення в акції Газпрому, РусГідро, 
Татнафти і Лукойла. Вони мають високий потенціал зростання (в середньому від 31,62 до 45,53%).
З точки зору менеджерів, які застосовують активну стратегію, перспективними можуть виглядати акції 
ВТБ , 
Норильського нікелю і 
Сургутнефтегаза , Що володіють у 2010-2011 роках найменшим відхиленням між ринковими і розрахунковими цінами. Привабливо також виглядають інвестиції в папери Полюс Золота, мають низький потенціал як протягом усього досліджуваного періоду (+28,28), так і за останні роки (+14,95).
Трейдерам, які віддають перевагу використовувати тактику коротких продажів, в середньостроковому періоді варто звернути увагу на акції Ростелекома. Вони мають невеликий негативний потенціал як на протязі всього періоду дослідження (-25,72), так і в 2010-2011 роках (-13,02).
В якості додаткового фактора, на підставі якого може прийматися рішення про вибір акцій, може використовуватися кореляція динамічних рядів справедливої і ринкової вартості. Взаємозв'язок даних показників проявляється в тому, що якщо інвестиційна компанія або банк підняли свої оцінки, то за ними можуть наслідувати й інші експерти. Якщо це станеться, то акції можуть показати високі темпи зростання. І навпаки, якщо інвестиційна компанія або банк знизили свої оцінки, то також можуть вчинити й інші експерти. В цьому випадку папери можуть впасти в ціні.
Найбільшою кореляцією між динамічними показниками справедливої і ринкової вартості за весь досліджуваний період мали акції Норильського нікелю і Ощадбанку. У 2010-2011 роках висока кореляція спостерігалася по акціях Ростелекома, Норнікеля і ВТБ.
Таким чином, в даний час з точки зору позиційного трейдингу найбільш привабливими виглядають акції Газпрому, РусГідро і Лукойлу, що володіють високим потенціалом. Незважаючи на те, що акції деяких російських емітентів протягом усього періоду дослідження мали високий середнім потенціалом (БанкВТБ [+106,43], Северсталь [+83,3]), за останні роки перспективність вкладень в ці папери істотно знизилася. Тому менеджерам, які використовують пасивну стратегію управління капіталом, не рекомендується включати їх в інвестиційний портфель.
Однак якщо інвестор воліє активну середньострокову торгівлю, то він повинен звернути увагу на акції Норильського нікелю, Полюс Золота і ВТБ. Вони мають високу кореляцію і невеликі відхилення між справедливою і ринковою цінами. Об'єктом уваги трейдерів, що вважають за краще короткі продажі, в середньостроковому періоді можуть стати акції Ростелекома. Вони мають високу кореляцією (0,91 за 2010-2011 роки) і невеликим негативним потенціалом.