Нинішній українській владі дуже важливо показати населенню прояв солідарності і підтримку, яку їм надають інші держави і міжнародні благодійники. Тому тижні не проходить, щоб чиновники не відзвітували про нові успіхи по залученню іноземної допомоги, грантів або дешевих кредитів.
__________________________________
* Улісс Сімпсон Грант - американський полководець часів Громадянської війни, 18-й президент США. Зображено на купюрі $ 50. В даний час грантами також називають безоплатну субсидію підприємствам, організаціям і фізичним особам в грошовій або натуральній формі на проведення різних досліджень, дослідно-конструкторських робіт, навчання, лікування та інші цілі з подальшим звітом про використання коштів.
Ще одна істотна частина іноземної допомоги весь цей час вкладалася в людський капітал. Інакше кажучи, йшла на формування лояльної прошарку лідерів думок, які, розділяючи західні цінності, надавали б вплив на чиновників і простих українців.
І тільки найменша частина зарубіжних грантів потрапляє в реальний сектор економіки до тих, хто дійсно потребує коштів для підтримки власного бізнесу або в отриманні нових промислових технологій.
Дані про це дозволяє скласти перелік проектів, що реалізуються в нашій країні за підтримки іноземних держав і організацій, зареєстрованих Міністерством економічного розвитку України.
Станом на жовтень-листопад ц. Р по розряду міждержавних проходило близько 140 проектів, а ще понад 80 реалізовувалося за підтримки іноземних організацій-донорів. Але і це далеко не повний список. Реєстрацію в міністерстві проходять проекти, що претендують на звільнення від податків і митних зборів.
Однак, якщо вірити даним того ж МЕРТ, на сайті якого спеціально створений розділ Open Aid Ukraine, на сьогоднішній день чинним вважається 241 проект загальною вартістю понад $ 6 млрд.
Найбільш масштабним з них є грантову угоду «Чорнобильський фонд« Укриття »: новий безпечний конфайнмент» вартістю 1 млрд. 248 млн. Євро. Донором коштів, призначених для зведення захисної споруди на 4-му енергоблоці ЧАЕС у 1997 році, виступили країни ЄС і «Великої сімки». Адміністратором їх є Європейський банк реконструкції та розвитку. Одержувачем - держпідприємство «Чорнобильська АЕС».
Україна вклала в створення цього захисної споруди близько 5% його вартості.
Новий безпечний конфайнмент (НБК) Чорнобильської АЕС на сьогоднішній день є найбільшою з коли-небудь побудованих рухомих наземних конструкцій. Його довжина становить 165 м, висота - 110 м, а загальна вага - 36 200 т. Насувається НБК за допомогою системи, що складається з 224 гідравлічних домкратів, що дозволяє пересувати арку на 60 см за один цикл.
Як написав на своїй сторінці в Фейсбуці старший радник з питань преси, етики та PR-стратегій ЄБРР Антон Усов, 14 листопада о 14.15 почався «процес насування в штатне положення арки, яка вкриє радіоактивні відходи, що утворилися в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС в 1986 р . »,« передбачається, що весь процес займе до 4 днів із загальним часом безперервного руху приблизно 33 години ».
За інформацією пана Усова, чорнобильські проекти обійшлися світовій спільноті більш ніж в $ 2 млрд. Грантових грошей. Фінансування з бюджету України було вкрай незначним і велося з запізненням. ЄБРР «подарував» Україні близько 700 млн. Дол. З прибутку для вирішення завдань проекту.
Повний фінансовий звіт за проектом зведення конфайнмента ЄБРР обіцяє 29 листопада.
Як бачимо, фінансування світовою спільнотою усунення наслідків аварії на ЧАЕС становить щонайменше третину обсягу виділених Україні грантів. А якщо вилучити з їх числа не реалізовуються, то, можливо, і більше.
У всякому разі процедуру реєстрації в МЕРТ пройшли проекти загальною вартістю близько $ 3 млрд. Як і слід було очікувати, найбільш серйозні і дорогі, як і чорнобильський, пов'язані із забезпеченням глобальної безпеки.
Так, наприклад, з серпня минулого року міністерство енергетики США спільно з Держприкордонслужбою України реалізує проект міжнародної технічної допомоги «Виявлення та припинення ядерної контрабанди» вартістю $ 85 млн., Що передбачає установку на пунктах пропуску через кордон елементів комплексів автоматизованого контролю за переміщенням радіоактивних речовин і ядерних матеріалів.
Крім того, енергетичне відомство США фінансує ще ряд проектів, пов'язаних з контролем, похованням і нерозповсюдженням різних джерел радіоактивного випромінювання, в тому числі медичного призначення. Загальна вартість цих проектів перевищує $ 50 млн.
Американські платники податків заплатять за утилізацію міжконтинентальних балістичних ракет шахтного базування, знятих з бойового чергування в кінці 90-х рр. після того, як Україна відмовилася від стратегічної ядерної зброї, в цілому $ 79 млн. Одержувачем цих коштів є держпідприємство «Павлоградський хімічний завод».
В цілому ж, за даними МЕРТ, американські урядові організації, головним чином через Агентство міжнародного розвитку USAID, фінансують більше 80 різних проектів в самих різних областях. Це і виплати наукових стипендій, сприяння поїздкам вчених на стажування, обмін школярів. Американський Корпус миру фінансує роботу волонтерів, навчальних українців англійської мови. Ряд програм пов'язаний з придбанням ліків і полегшенням становища хворих на туберкульоз, ВІЛ та іншими захворюваннями.
Втім, деякі проекти США в Україні важко назвати суперефективного. Так, волонтери, які допомагають нашій армії, напевно будуть сильно здивовані, дізнавшись, що з 1998-го по 2018 року українські військові повинні отримати військову допомогу на $ 478 млн. І за фактом велика частина цих коштів вже повинна бути освоєна. Хоча сучасного летального зброї, яке так хотіли б мати на озброєнні військові, вони так і не отримали.
З 1994 р працює Програма лідерства, сприяння експорту, залучення інвестицій і розвитку загальною вартістю $ 150 млн. Хоча екстраординарних досягнень в експорті, особливо зараз, більшість українських підприємств не демонструють.
При цьому чинний в Україні та Молдові американський фонд прямих інвестицій Western NIS Enterprise Fund (WNISEF), створений рішенням конгресу США, за роки незалежності інвестував близько $ 168 млн. В 118 підприємств, що займаються випуском переважно товарів народного споживання, упаковки, сферою роздрібної торгівлі та фінансів .
Неважко помітити, що в реальний сектор економіки йде невелика частина виділених коштів міжнародної допомоги. В основному це підтримка фермерських господарств в бідних селах.
Зате США фінансували в Україні створення патрульної поліції, виділивши $ 15 млн. А зараз починають п'ятирічну програму DOBRE вартістю $ 50 млн., Спрямовану на підтримку сільських територіальних громад.
Поряд з цими прикладами частина коштів американських платників податків відверто тринькати українськими реципієнтами. ЗМІ вже писали про дивацтва проекту грантової допомоги, спрямованої на підвищення українцями впевненості в собі, вартістю $ 36,5 млн. Одержувачем цих грошей стали 7 громадських організацій. Більше третини виділених коштів пішло на інформаційні заходи ( «круглі столи», консалтинг, друкування літератури, оренду офісів, бігборди і т. Д.), А ще $ 5 млн. - на проїзд та проживання учасників проекту.
Цілеспрямовано чи ведеться така політика розподілу коштів або машина заохочення демократії в країнах третього світу іноді дає збій, сказати важко. Але за роки незалежності в Україні виросло ціле покоління одержувачів грантової допомоги. Для деяких з них гранти стали основним джерелом існування. У народі ця група громадських діячів отримала назву «грантоїдів».
Для менш щасливих громадських участь в різноманітних форумах, що проводяться за рахунок іноземних організацій, є безпрограшним способом безкоштовно з'їздити до Києва або інших великих міст, зарядитися враженнями і, повернувшись додому, підвищити власну значимість серед цільової аудиторії, транслюючи отримані на таких форумах знання і комунікаційні навички .
Найчастіше бенефіціарами програм технічної допомоги виступають профільні міністерства, наприклад МОЗ або Мінсоцполітики. Тому на виході ми маємо поїздки по регіонах лекторів, які вчать регіональних журналістів, як писати про реформу охорони здоров'я або соціального забезпечення, випускають ролики, гаряче підтримують підвищення комунальних витрат, і отримують за це якісь ніякі гонорари.
Процес розподілу великих зарубіжних грантів і раніше не вважався особливо прозорим. Але з недавніх пір представники «третього сектора», що не потрапили в пул грантоотримувачів, заговорили про монополізацію цього процесу.
Основний посередник в освоєнні проектів, що сприяють незворотності демократичних процесів і економічних реформ в Україні, - коаліція з більш ніж півсотні громадських організацій - «Реанімаційний пакет реформ» (РПР).
Як можна бачити з останнього інформаційного дайджесту цієї організації, РПР займається лобіюванням законопроектів, що сприяють адміністративну реформу, дерегуляцію, децентралізації та іншим процесам, під які Україна отримує кредити МВФ, міждержавну допомогу і кредити міжнародних інфраструктурних банків.
Особливу увагу в РПР приділяють запуску нових антикорупційних ініціатив, навчання активістів навичкам роботи з публічними реєстрами, проведення розслідувань щодо окремих чиновників і політиків, в тому числі аналізу їх електронних декларацій на відповідність реально належного їм майна. Структури РПР також займаються моніторингом відкритості інших громадських організацій.
Другий після США донор України - Німеччина. Тільки по лінії МЕРТ зареєстровано 26 спільних проектів загальною вартістю понад 100 млн. Євро.
Днями заступник міністра економічного розвитку Максим Нефедов повідомив про успішні переговори з представниками федерального міністерства економічної співпраці та розвитку Німеччини. Це відомство погодилося виділити Україні 72 млн. Євро на енергоефективні заходи та розвиток малого бізнесу.
Однак обсяг взаємного співробітництва по громадській лінії між країнами, швидше за все, залишиться на колишньому рівні. В кінці цього або наступного року закінчується термін виконання більшості спільних українсько-німецьких проектів.
Найбільшими з них є гранти на створення інфраструктури для внутрішньо переміщених осіб - 50,7 млн. Євро, 24 млн. Євро - на реформу управління в Луганській області і 18 млн. Євро - на допомогу територіальним громадам, які прийняли біженців з Донбасу.
Крім цього, уряд Німеччини виділяє кошти на муніципальне розвиток та оновлення старої частини Львова (8,5 млн. Євро), а «Кредитна установа для відбудови» (KfW) на умовах співфінансування з обласними радами і місцевими громадами фінансує десятки енергозберігаючих проектів в регіонах.
Третім донором за розміром технічної допомоги виступає Канада, уряд якої відзначилося допомогою українським фермерським господарствам в створенні овочесховищ і сучасних молочних ферм. Це крім численних проектів правової допомоги.
Швейцарія допомагає проводити реформу децентралізації, розвивати ринок органічних продуктів і сприяє Вінниці - батьківщині нинішнього прем'єр-міністра Володимира Гройсмана стати більш енергоефективним обласним центром.
Японія готова виділити кредит на реконструкцію Бортницької станції аерації та оплатила створення проектної документації.
Навіть Папа Римський долучився до допомоги нашій країні, навесні пообіцявши передати від себе особисто велику суму постраждалим від війни в Донбасі. У вересні ініціатива «Папа для України» за короткий термін зібрала по всій Європі 8 млн. Євро, на які буде закуплено допомогу жителям «сірих зон», а також Донецька і Луганська, куди утруднений доступ українським волонтерам та благодійним організаціям.
Крім цього, ООН реалізує в Україні 10 проектів загальною вартістю понад $ 25 млн., ЄБРР - 17 проектів на $ 23,3 млн., 19 проектів ОБСЄ - на $ 20 млн.
Серед грантодавців-організацій також виступають НАТО, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Європейський інвестиційний банк та інші організації.
При цьому в Україні досі не присутні найбільші світові благодійні фонди, що володіють воістину астрономічними ресурсами і витрачають щорічно сотні мільйонів доларів, такі як фонди Білла і Мелінди Гейтс, Гордона і Бетті Мур, сімейний фонд Блумберга, Сюзан Томпсон Баффетт (всі - США) , британський Фонд дитячих інвестицій та ін.
Причина байдужості цих організацій до України, як ми розуміємо, не тільки відсутність тут власних політичних інтересів, а й поганий інвестиційний клімат, корумпованість влади і невисока репутація місцевих громадських об'єднань.
З визнаної десятки провідних благодійників у нас помітний тільки фонд «Відкрите суспільство» Джорджа Сороса.
Після зведення чорнобильського конфайнмента, яке планують завершити до кінця цього року, обсяг технічної допомоги Україні номінально скоротиться більш ніж на третину. І все йде до того, що завершення чорнобильського проекту ознаменує закінчення альтруїстичного етапу спонсорування української демократії. Що саме собою означає і перехід до більш стриманого виділенню коштів на гуманітарні проекти.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...