18 липня Президент Туркменії К.Бердимухаммедов завершив свій перший офіційний візит до Китаю, під час якого Пекін і Ашхабад уклали договір про будівництво прямого газопроводу в обхід Росії, а також підписали багатомільярдний контракт на постачання Китаю туркменського газу. Однак маршрут туркмено-китайського трубопроводу до кінця ще не визначений; боку також ще не домовилися про ціну. Нічого не було сказано в цей раз і про терміни будівництва газопроводу. Швидше за все тому, що і те і інше буде залежати від здатності Росії запропонувати Ашхабаду кращі умови двостороннього співробітництва. Поки що новий президент Туркменістану отримав від В.Путіна обіцянку побудувати новий Прикаспійський газопровід і сприяння в освоєнні шельфу Каспію, а від китайців - інвестиції в геологорозвідку і освоєння правого берега Амудар'ї, а також великий пільговий кредит, розміри якого не розголошуються ( «Час новин» ).
Після підписання у вівторок в Пекіні угод про постачання газу в Китай такої впевненості у Росії бути вже не може, вважає сьогоднішній «Комерсант» . Головним з підписаних документів став договір між Держагентством з вуглеводневим ресурсів Туркменістану (ГУРТ) і Національної нафтогазовою корпорацією Китаю (CNPC) про розподіл продукції на газовому родовищі Багтиярлик на правобережжі Амудар'ї, яке стане сировинною базою для будівництва газопроводу "Центральна Азія" з Туркменії в Китай. Крім того, CNPC підписала з "Туркменгазом" 30-річний контракт на поставку 30 млрд кубометрів газу в рік починаючи з 2009 року. Судячи з усього, до цього Пекін і Ашхабад планують завершити будівництво газопроводу, причому будувати будуть китайці. Нарешті, Пекін видав Ашхабаду пільговий кредит, який піде на закупівлю китайських бурових установок.
У Пекіні глава Туркменії знову заявив, що газу в його країні вистачить на всіх: «Буквально в останні дні ми отримали докази наявності величезних запасів природного газу і можемо гарантувати поставки визначеного угодою обсягу газу», - стверджував К.Бердимухаммедов. Однак міжнародні експерти вважають, що рано чи пізно Туркменії все ж доведеться пред'явити світові свідоцтва незалежного аудиту газових запасів.
Автор сьогоднішньої статті в газеті «Час новин» вважає, що "Газпрому" тепер треба буде докласти значних зусиль в торзі з Ашхабадом, для того щоб зберегти закупівлі обсягів туркменського газу, а перспективи російсько-туркменського газового співробітництва виглядають відтепер більш туманними. У доступній для огляду перспективі у Туркменістану немає достатніх можливостей для одночасних поставок 45-50 млрд кубометрів "Газпрому" і 30 млрд кубометрів китайської держкомпанії CNPC.
Зараз, як стверджують в "Газпромі", діє трирічний контракт на поставку до 50 млрд кубометрів на рік за фіксованою ціною 100 дол., Підписаний главою російського концерну Олексієм Міллером і паном Ніязовим восени 2005 року. Навіть якщо ці умови залишаться незмінними (а ймовірність того, що Ашхабад вимагатиме збільшення цін з наступного року, вельми висока), то вже через рік "Газпрому" доведеться брати участь в новому "тендері" на продовження закупівель. Вчорашня угода з КНР підтверджує, що Ашхабад "тендер" неодмінно проведе. А також і те, що CNPC буде дуже серйозним опонентом в цьому змаганні. Тим більше що перед візитом до Пекіна з туркменських джерел з'явилася інформація про те, що найближчим часом угоду про наміри щодо постачання газу може бути підписана і з учасниками проекту Nabucco (газопровід з Туреччини до Австрії через Болгарію, Румунію і Угорщину).
Слід зазначити, що в грошовому вираженні предмет торгу, виходячи з існуючої кон'юнктури цін в Європі, обчислюється просто. Газ з Росії за довгостроковими контрактами продається зараз в Старому Світі по 250-260 дол. Якщо відняти від цієї цифри транспортні витрати (близько 17 дол. За територіями Росії, Узбекистану і Казахстану і приблизно стільки ж через Україну), норму прибутку (15-20 %) і сьогоднішню ціну на туркменському кордоні, виходить, що потенційний "предмет переговорів" становить приблизно 65 дол. тобто при збереженні кон'юнктури в Європі "Газпром" не зможе купувати туркменський газ дорожче 165 доларів. Багато чого буде залежати від того, чи буде Китай готовий дати більше "Газпрому", вважає «Час новин» . А також від здатності Ашхабада і Пекіна побудувати газопровід через Узбекистан і Казахстан. Переваги Росії в цій грі - в наявності готової газотранспортної системи, а також в традиційній ролі "розвідного" на політичній арені в регіоні.
Проте, як пише сьогоднішня «Газета» , В Москві до нового туркменсько-китайському контрактом поставилися з олімпійським спокоєм. Той факт, що Бердимухаммедов підписав в Китаї угоду, конкуруюче з російським, Москву не бентежить, тому що основні сили Росії будуть спрямовані на будівництво нових і нових газопроводів до Європи. Автор публікації вважає, що Володимир Путін добровільно поступився китайський ринок газу К.Бердимухаммедова в обмін на відмову Ашхабада від претензій на самостійний експорт в Європу. Адже бажання обійти Росію і продавати газ через Туреччину виникло ще у першого президента Туркменії Сапармурата Ніязова, проте довести його до логічного кінця він не встиг. Натомість чинний туркменський президент неодноразово заявляв про "якісно нових відносинах Туркменії з Росією, які не повинні обмежуватися газпромівськими закупівлями туркменського газу". На практиці якісно нові відносини вилилися в згоду Туркменії разом з Казахстаном побудувати газопровід для експорту середньоазіатського газу в Європу через систему "Газпрому". І заморожування переговорів з Туреччиною і Іраном про будівництво альтернативних маршрутів експорту.
Так що газова ОПЕК у вигляді поділу ринків збуту газу вже діє, резюмує «Газета» .
Використана інформація наступних джерел: Коммерсант, 19.07.2007, с. 6; Час новин, 19.07.2007, с. 8; Газета, 19.07.2007, с. 3