«Епсілон»: робота і навчання для моряків

У 2002 році в Одесі було відкрито крюинговое агентство «Епсілон», філія грецького холдингу Epsilon Hellas. Через два роки на базі одеського офісу заробив навчально-тренажерний центр. Керівник компанії «Епсілон», капітан далекого плавання Володимир Валентинович Іванович, згадує: навесні 2003 року п'ять співробітників офісу починали працювати з невеликою базою моряків. Сьогодні «Епсілон», в штаті якого зараз 26 осіб, кожен місяць відправляє в рейс не менше ста чоловік. «Працівник моря» розпитав Володимира Івановича про те, як складалася робота компанії, і з якими труднощами стикаються сьогодні українські крюїнгові агентства.

Працівник моря: Якщо порівнювати час, коли ви починали, і сьогоднішній день, то коли працювати було простіше?
Володимир Іванович: Простіше було тоді :, вибір морських кадрів був більше. Зараз моряків, особливо старших офіцерів, стає все менше, а молоде покоління, яке приходить їм на зміну, на жаль, не дотягує до сьогоднішніх стандартів. Багато випускників навіть шанованих морських навчальних закладів не мають належним запасом знань, у них слабка англійська. А судновласники платити за такий рівень не готові.

Конкуренція на ринку стає все жорсткіше. Наприклад, є турецькі моряки, зарплати яких нижче зарплат українців, а знання не гірше. Турецькі капітани і старші механіки - хороші фахівці, вони відмінно говорять по-англійськи. У минулому році відкрився філіал Epsilon Hellas в Стамбулі, і ми, регіональні директори, спілкуємося між собою, тому ситуацію я знаю добре. Румунія стала членом Євросоюзу, і румунські моряки, досить сильні фахівці, теж складають нам серйозну конкуренцію. Я не кажу про філіппінців, в'єтнамців, китайців, які давно працюють на суднах іноземних судновласників. Поки що ми не дуже відчуваємо наслідки і не можемо знати, чи будуть турки і далі представлені в порівняно невеликій кількості, або їх стане набагато більше. Треба бути готовими до всього.

Морська галузь переживає не найкращі часи, вимоги до морякам посилилися, і працювати стало важче. Важливу роль відіграє економічний фактор. Капітани і старші механіки цілого ряду країн готові працювати за зарплати, які в середньому на $ 500 нижче зарплат нашого комскладу. Для судновласника економія навіть в $ 1000 зарплати на одному судні - це збережені сотні тисяч доларів на рік. А зараз, будемо відверті, не дуже гарне час для судноплавства і морської галузі: дуже низькі фрахтові ставки. Складно всім, і всі прагнуть заощадити. Тому іноземні судновласники нерідко воліють наймати на свої судна моряків, зарплати яких нижче, ніж в українців.

Крім того, судновласники, на тлі фінансових труднощів, хочуть мати вибір. Якщо раніше людини стверджували відразу, то зараз вони вимагають надати альтернативного кандидата. Його потрібно знайти, попросити, щоб він прийшов на інтерв'ю, а потім судновласник вибере когось одного. Підвищилися вимоги до утворення моряків, і кількість сертифікатів тепер не порівняти з тим, яке моряк повинен був мати на руках ще 15 років тому.

Працівник моря: Як ваш тренажерний центр допомагає тим морякам, які потребують підготовки?
Володимир Іванович: В тренажерному центрі ми проводимо навчання, моделюємо на спеціальному обладнанні різні сценарії, які можуть повторитися в реальному житті. Якщо людина підготовлений, він в екстремальній ситуації не розгубиться і заощадить дорогоцінні хвилини і секунди на прийняття рішення, адже він вже відпрацьовував таку модель поведінки. До нас в тренажерний центр приїжджають вчитися німці, англійці, ірландці, італійці, болгари, норвежці - клієнти з європейських компаній, які згодні платити за навчання своїх моряків.

У нас в країні, на жаль, з'явилося занадто багато тренажерних центрів для моряків, які насправді навчання не проводять. У них немає навіть необхідного обладнання. Сертифікат НБЖС може коштувати сьогодні 500 гривень. Але для таких тренінгів потрібне спеціальне приміщення, обладнання, і все це коштує грошей. Тобто тренінги в таких центрах, по суті, фіктивні. А якщо людина навчання проходить фіктивно, то як він навчиться діяти в екстремальних ситуаціях на судні?

У навчально-тренажерному центрі «Епсілон» кардинально інший підхід до роботи. Ми дорожимо своєю репутацією і не видаємо сертифікати без навчання. З 2004 року ми проводимо тренінги, в тому числі, і на англійській мові, і добре зарекомендували себе на міжнародному ринку. Зрозуміло, є і економічна складова: якщо у нас курси коштують 8-10 тисяч гривень, то в Європі - більше $ 1000.. Але серйозні зарубіжні компанії вибирають нас в першу чергу тому, що розуміють: наша мета - не заробити на навчання моряків, а надати їм дійсно якісний продукт. Тренажерний центр «Епсілон» сертифікований і схвалений класифікаційним товариством Bureau Veritas - BV, і якість нашої підготовки не поступається європейському.

Працівник моря: Хто викладає у вашому навчально-тренажерному центрі?
Володимир Іванович: Кваліфіковані, досвідчені капітани і старші механіки, які користуються повагою серед моряків. Через економічну складову в багатьох тренажерних центрах інструкторами працюють моряки, які останній раз були в море років тридцять тому. Вони нічого не можуть дати новому поколінню, і такий тренінг викликає у моряків скептичне ставлення, адже матеріал, який подається, повинен бути сучасним, а не застарілим. Зараз на судах для штурманів вже стоїть нова апаратура, використання паперових карт зводиться до мінімуму, на зміну папері приходить електроніка. Підготовка механіків теж має свою специфіку: потрібно вміти працювати з електронними двигунами, якими обладнуються нові судна. Людина, який останній раз ходив у рейс пару десятків років назад, нічого про це не знає. І навряд чи зможе розповісти, як це працює.

Працівник моря: За якими напрямками готує моряків ваш тренажерний центр?
Володимир Іванович: Ми готуємо і рядовий склад, і офіцерів - штурманів і механіків. «Епсілон» пропонує навчання за 34 програмами, в тому числі з використанням тренажера «Повномасштабний місток» (Full Mission Bridge Simulator) останньої версії. Навчаємо роботі з електронними картами на спеціальному обладнанні - Specific ECDIS Training. Є курс «Оцінка Ризику» (Risk Assessment and Incident Investigation), курс підготовки до управління великотоннажним судном (Training in Large Tonnage Shiphandling). У нас можна пройти курс Engine Room Simulator and Engine Resourse Management на тренажері «Місток-Машина» 4 покоління. Це інтегрована система містка і машинного відділення, завдяки якій офіцери працюють командою, як на справжньому судні, де дії всіх членів екіпажу повинні бути чіткими і узгодженими.

Навчання моряків - один з найважливіших для судноплавства аспектів, і сьогодні багато серйозних судновласницький компанії прагнуть створювати власні тренажерні центри. Вартість обладнання і час, витрачений на навчання, з лишком окупляться, коли придбаний на тренінгу досвід допоможе запобігти серйозну аварію. Навігаційна або технічна помилка, наприклад, зіткнення або посадка на мілину, ведуть до збитків на сотні тисяч доларів. Тому набагато ефективніше купити за $ 200-300 тисяч тренажер, оплатити роботу інструктора і провести тренінг. Навіть одна відвернена помилка покриє всі витрати на навчання.

Працівник моря: Греція однією з перших почала брати на роботу українських моряків. Наскільки зацікавлені грецькі судновласники в українцях сьогодні? Або віддають перевагу філіппінцям?
Володимир Іванович: Греки дуже близькі нам по культурі, вони так само відносяться до роботи, вони близькі нам в релігійному плані, близькі за манерою спілкування. І хоча близько 60-70% екіпажу на їх судах становлять філіппінці, все одно грецькі судновласники тяжіють до українців. Коли я прийшов на флот, починав працювати з англійцями і індусами, а коли йшов, були вже повністю українські екіпажі. Індуси вже працювали в офісах. Зараз в офіси прийшли українці, а індуси вже займають позиції менеджерів. Може, коли-небудь і українці займуть місця в топ-менеджменті європейських компаній.

У філіппінців є деякі проблеми. Вони з усім погоджуються, але їх «YesSir» абсолютно не означає, що вони підуть і виконають вказівку. Їх потрібно постійно контролювати, з ними нерідко виникають конфлікти. У нас в «Епсілон» навіть є тренінг по роботі з філіппінцями. При цьому вони максимально захищені профспілками. Якщо на судні виникне проблема, списати філіппінця практично неможливо: він поскаржиться в ITF, вимагатиме компенсації. Судновласники, знаючи про цю захищеності філіппінських моряків, намагаються бути дуже обережними. Звичайно, хотілося б, щоб і українські моряки були так само захищені, як і філіппінські, причому не тільки на рівні профспілки, а й на рівні держави. Філіппіни, як і Україна, отримують значний дохід від моряків. Моряки ввозять в країну валюту, а це - інвестиції, і було б логічно, якби держава дбала про моряків.

Працівник моря: На які судна ви набираєте екіпажі?
Володимир Іванович: Ми набираємо людей на всі типи судів. У нас є газовози, балкери, контейнеровози, танкери. Частково ми працюємо і з пасажирським флотом. Але на сьогоднішній момент найбільш стабільна ситуація на ринку з такими типами судів, як танкери і газовози.

Працівник моря: Які посади зараз найбільш затребувані?
Володимир Іванович: Старші офіцери, капітани, старпома, старші механіки, електромеханіки. Ці позиції завжди затребувані. Але справа в тому, що і молодших офіцерів вже починають замінювати філіппінці. І це турбує: прийде час, коли капітан вийде на пенсію, а замінить його старпом. А де ми візьмемо старпома, якщо молодші офіцери - філіппінці? Раніше була кадетська програма, кадети росли, ставали молодшими, а потім і старшими офіцерами.

Працівник моря: Тобто зараз кадетів ви не набираєте?
Володимир Іванович: Ми і зараз набираємо кадетів, але їх кількість значно скоротилася. Дуже важко переконати судновласників мати кадетську програму. Ми рік витратили на переговори з одним з судновласників, щоб переконати його в необхідності наймати кадетів-електромеханіків. У нього сучасні контейнерні суду останнього покоління, знайти електромеханіка на них важко. І ми його переконали брати на кожне з суден по одному кадетові. Ми пояснювали: ці люди зроблять два контракти, і ви отримаєте електромеханіка, який знайомий з судном, знає політику компанії. У минулому році четверо кадетів вже стали електромеханіками.

Кадетська програма - це дуже добре. Людина зростає від кадета до капітана, будучи повністю ознайомленим з умовами роботи в компанії. Знає суперінтендантів, знайомий з їх вимогами. Але, на жаль, і в цьому питанні економічна складова виходить на перший план.

Працівник моря: Ви - одне з небагатьох морських агентств, що набирають рядовий склад ...
Володимир Іванович: Кількість рядових зменшується з року в рік. У одній з компаній, з якими ми співпрацюємо, було 12-13 судів з повністю українськими екіпажами. Потім на трьох судах рядовими поставили філіппінців. А через кілька років ні на одному судні не залишилося рядових українців. І я б не сказав, що філіппінці обходяться роботодавцю дешевше. Спочатку при розгляді бюджету судна найм філіппінців виглядає економічно доцільно, за фактом ж це не так. Початкові зарплати у філіппінців, безумовно, нижче. Але відкритий овертайм в результаті призводить до того, що отримують філіппінці не менш наших моряків. Проте, нас замінюють філіппінцями через проблеми з алкоголем, непокори старшому командному складу. Якщо філіппінець діє чітко в рамках окреслених завдань, то наш - сперечається, конфліктує. При цьому може сказати: «Навіщо я сюди прийшов? Я б на березі більше заробив ».

Ще одна серйозна проблема - погане знання англійської мови. Рідко зустрінеш українського матроса або моториста, який знає мову. А філіппінці говорять по-англійськи досить вільно. Тому незначна кількість українських рядових моряків на деяких своїх судах залишили сьогодні хіба що греки. На жаль, в силу перерахованих вище причин багато наших старші офіцери, українці, не хочуть працювати зі своїми ж співгромадянами. І найближчим часом ситуація навряд чи зміниться, тому що якість навчання і рівень знань за останні 10-15 років катастрофічно впали.

Працівник моря: Чи є якийсь шлях вирішення цієї проблеми? Чи потрібні якісь кроки, щоб популяризувати галузь, залучати молодь?
Володимир Іванович: Безумовно. Морські асоціації, членом яких я є, проводять дуже серйозну роботу в цьому напрямку. Ми співпрацюємо з морськими академіями, пропонуємо включити в навчальний процес аспекти, актуальні на сучасному ринку праці. Нещодавно, наприклад, було рекомендовано збільшити години викладання англійської мови в НУ ОМА. Поки в Міністерстві освіти бачать це питання інакше, там не розуміють, що англійська мова для моряків - це архіважливо. Але якщо найближчим часом нічого не зміниться, наші моряки будуть продовжувати втрачати позиції. Тому ми будемо докладати максимум зусиль, щоб освіту майбутніх моряків вийшло на якісно новий, більш високий рівень.