Фото Сергія Лозюк
Для будь-якої країни, що прагне увійти в число світових лідерів за рахунок збільшення свого національного капіталу, один з пріоритетних питань - розвиток системи освіти.І сьогодні не можна привести жодного прикладу держави як з сильною економікою і поганим освітою, так і зі слабкою економікою і хорошою системою освіти.Так, непросто визначити, що є причиною, а що наслідком: «спочатку модернізація - потім освіту» або навпаки?Але очевидно, що одне без іншого неможливо.Не випадково питання, пов'язані зі станом системи освіти в Білорусі, її розвитком і вдосконаленням, знаходяться під пильною увагою Президента.А основа розвитку нашої країни - орієнтація на створення високоосвіченого та висококваліфікованого суспільства, в якому праця приймає все більш інтелектуальні форми, при цьому від системи освіти чекають рішення якісно нових завдань.
Про стратегію розвитку білоруського освіти
Як неодноразово наголошував Президент, «наша стану включена в глобальні освітні процеси, але пріоритет - зміцнення національної системи освіти». Тому і при розробці загальної стратегії розвитку необхідно орієнтуватися на наявні досягнення, національні особливості і традиції. Можна виділити кілька базових положень, на основі яких, на мій погляд, має всі будуватися.
Фото Тетяни СТОЛЯРОВІЙ
Не менш важлива роль і у вдосконалення освітніх програм. Зараз практично у всіх передових країнах світу говорять про необхідність розвитку освіти в напрямку його фундаментальності, посилення математичного та природничо-наукового напрямків. Для нас же важливо виробити розумний баланс між універсальністю знань, їх фундаментальним характером і практико-орієнтованістю на потреби реального сектора економіки. При цьому, природно, один з головних пріоритетів - якісну освіту. Наприклад, радянська модель, що поєднує в собі розумну строгість міркувань з простотою і доступністю матеріалу, а також перевагу змістовним, а не формальною конструкціям, являє собою одну з кращих в світі на відповідному етапі розвитку суспільства. Але знайти такий баланс в сучасних умовах, врахувавши розвиток інформаційних технологій і їх активне впровадження в освітній процес, - завдання непросте.
Важливо також посилити професійно орієнтаційну роботу серед учнів, так як сучасний стан економіки і суспільства вимагає істотних, а в деяких напрямках і корінних структурних змін професійної освіти в країні. На жаль, сьогодні ця сфера слабо орієнтована на ринок праці. Звідси і парадокс: людей з вищою освітою у нас багато, але не вистачає справжніх фахівців з набором сучасних знань. Тому особливо актуальна для нас і світова тенденція - підвищувати популярність технічних спеціальностей серед абітурієнтів. І тут не обійтися без нового механізму формування соціального замовлення, реструктуризації мережі закладів професійної освіти, зміни їх інституційного характеру, якісного оновлення складу педагогічних працівників. До слова, в Білорусі в цьому сенсі вже робиться багато. Наприклад, прийнято рішення про розробку та впровадження принципово нової національної системи кваліфікацій, яка дозволить по-новому поглянути на розподіл відповідальності між професійною освітою та ринком праці, щоб система могла більш гнучко і динамічно адаптувати професійні кваліфікації до реалій бізнес-середовища і забезпечувати необхідну якість підготовки робітників і фахівців. Для вирішення таких важливих завдань нам потрібні установи професійної освіти нової формації, що володіють не тільки інноваційними механізмами для формування виробничої еліти, а й одночасно рисами кадрового агентства, бізнес-інкубатора, інформаційно-консалтингового центру розвитку кар'єри людини протягом усього його трудового життя. Потрібно і новий інструмент ініціації приватно-державного партнерства і ділового співробітництва всіх зацікавлених сторін в соціально-економічному розвитку суспільства. Великі надії тут на реалізацію нещодавно затвердженої Урядом «Структурною схеми інформаційно-аналітичної системи прогнозування потреби економіки в кадрах, їх професійної освіти і підготовки». Документ встановив функції і відповідальність за кадрове забезпечення Міністерства економіки, Міністерства праці та соціального захисту і Міносвіти. Проблема, якої сьогодні слід приділити окрему увагу, - це підвищення привабливості для молоді та й в суспільному середовищі в цілому виробничо-технічних професій і спеціальностей. Найважливіша рушійна сила тут - міжнародне співробітництво, в тому числі приєднання Білорусі до міжнародного руху WorldSkills.
Не обійтися і без структурних перетворень в системі освіти з урахуванням міжнародних процесів і тенденцій, в тому числі активного впровадження дистанційних форм навчання на всіх рівнях. Крім того, зараз йдуть процеси, спрямовані на уніфікацію систем в руслі підходів, закріплених в Міжнародній стандартній класифікації освіти 2011 року (МСКО 2011), якій дотримуємося і ми.
Розвиток освіти неможливо і без підвищення статусу і кваліфікації вчителя, викладача, науковця. В сучасних умовах основне завдання - розвинути аналітичні здібності в учнів, вміння критично мислити, а також навички і вміння вчитися. І без фахівців з відповідною професійною компетентністю і навичками, без гідних умов їх роботи і життя всі намічені перетворення і новації будуть приречені. Сьогодні завдяки республіканському конкурсу професійної майстерності педагогічних працівників «Учитель року» формується свого роду педагогічна еліта, яка не тільки професійно, а й особистісно впливає на розвиток освітньої сфери.
Тут же варто акцентувати увагу і на важливості соціальних орієнтирів і гарантій учасникам навчального процесу. Саме держава повинна чітко розставити акценти і пояснити, в чому полягають його гарантії в сфері освіти, а де громадяни повинні спиратися на власні сили і можливості. Наприклад, з 2013 року в закладах загальної середньої освіти країни апробується галузева система оплати праці педагогічних працівників, головна ідея якої в економічне стимулювання якості та результативності педагогічної праці за допомогою диференційованої оплати педагогам різних видів робіт, в тому числі крім виконання безпосередньої навчального навантаження. Новий механізм дозволив довести розмір середньої заробітної плати в пілотних установах до порівнянного з середньою зарплатою працівників по країні. Так, середньомісячна заробітна плата педагогічних працівників установ освіти, які беруть участь в експерименті, за перше півріччя 2015 року склала 134% від середньої заробітної плати в освіті, а середньомісячна зарплата вчителів - 107,9% від середньої заробітної плати вчителів країни за даний період. А з 1 січня 2014 року розпочався проект по апробації нормативного фінансування установ загальної середньої освіти, який підвищив зацікавленість шкіл в результатах своєї діяльності та оптимізації витрат. При цьому керівники закладів освіти отримали право самостійно формувати штатний розклад в межах виділених коштів, а вивільнені кошти спрямовувати на стимулювання працівників і зміцнення матеріально-технічної бази. У 2016 році цей проект торкнеться приблизно 180 установ.
Про загальну середню освіту
Перший із пріоритетів у розвитку нашої шкільної освіти - підвищення якості підготовки. На жаль, сьогодні порушена узгодженість між середньою і вищою школою. Потрібно, щоб дитина отримала базові знання саме в тому віці, який найбільше відповідає їх засвоєнню. Важливий крок тут - розробка підходів, що дозволяють створювати в школах профільні класи. До слова, в якості одного з напрямів профілізації передбачається і професійна підготовка учнів з використанням навчальної бази закладів професійно-технічної та середньої спеціальної освіти. Тобто навчання в закладах професійно-технічної освіти слід розглядати як елемент профільної освіти. Одночасно, звичайно, необхідно вводити допрофільної підготовки учнів 8 - 9-х класів, а також забезпечити умова відносної завершеності базової освіти. Тому поряд з профільним навчанням важливим є перехід на нове покоління навчальних видань в рамках реалізації проекту «Базовий підручник», який дозволить підвищити якість засвоєння навчального матеріалу і його практико-орієнтованої спрямованості. Базовий підручник буде містити систематизований виклад навчального предмета в мінімально необхідному обсязі, визначеному освітнім стандартом і навчальною програмою. В якості додатків буде представлений різноманітний додатковий матеріал, яким можна користуватися на навчальних заняттях і в процесі самостійної роботи. Тим часом в базовій шкільній програмі необхідно скоротити як мінімум 20 - 30% інформації і переглянути підходи до викладу матеріалу, адже сучасна шкільна програма набагато складніше, ніж вона була в 70 - 80-ті роки минулого століття. Це ускладнення програми почалося в 1990-х роках і триває досі. Потрібно залишити в шкільній програмі тільки найважливішу і необхідну базову інформацію. І потрібна велика і кропітка робота фахівців, причому не тільки з системи освіти, щоб відібрати потрібний для вивчення в школі матеріал. Створення базової програми треба проводити поетапно: спочатку рішуче відкинути очевидно другорядний або неможливий для вивчення в середній школі матеріал (для точних наук один з головних орієнтирів і сьогодні - програма радянської школи другої половини XX століття), а потім зайнятися ретельним добором інформації, абсолютно необхідною для вивчення в школі. При цьому треба з'ясувати, що вивчається школярами інших країн, особливо тих, де рівень середньої освіти дуже високий. Зараз у нас йде інтенсивна наукова та організаційна робота з підготовки навчально-методичних комплексів нового покоління. Їх системоутворюючим ядром і стане базовий підручник.
Другий пріоритет - вдосконалення системи відбору абітурієнтів. Хоча централізоване тестування як система перевірки знань випускників шкіл і показало свою ефективність, воно вимагає подальшого розвитку. Особливо в частині, де потрібно пояснити рішення, висновок або висновок, викласти їх логіку. З урахуванням введення профільного навчання на III ступені загальної середньої освіти можна розглянути питання проведення підсумкової атестації в формі єдиного іспиту з деяких дисциплін. Крім того, необхідно підвищити роль і значимість поточної успішності учня, якого важливо націлити на щоденну і постійну роботу і оволодіння знаннями. Приклади успішного і ефективного поєднання оцінок поточної успішності та екзаменаційної можна привести з практики роботи установ вищої освіти, де при виставленні підсумкової позначки враховуються обидва результату зі своїми ваговими коефіцієнтами.
Третє важливий напрямок - скорочення документообігу. Кардинальну дебюрократизацію необхідно провести терміново, не відкладаючи на потім. Сьогодні є і неодноразово доведений до відома всіх зацікавлених структур офіційний перелік обов'язків, які повинен виконувати вчитель. Важливо, що документально прописана і відповідальність керівників за покладання на вчителя невластивих йому обов'язків. Також зменшення кількості запитів і зайвих документів сприяють активне використання в закладах освіти можливостей IT-технологій і впровадження системи електронного документообігу.
Про вищу і професійно-технічну освіту
Один з базових елементів підйому економіки країни - підвищення рівня університетської освіти з урахуванням загальних процесів глобалізації. За результатами досліджень Національної асоціації консультантів з питань прийому в коледжі, в США головними трендами в системі вищої освіти зараз є інтенсифікація академічної мобільності студентів, значне збільшення частки іноземних студентів у вищих навчальних закладах, поширення практики онлайн-надходжень до вузів і повсюдне впровадження дистанційних форм навчання . Наприклад, вступ до вузу через інтернет стає звичайною практикою, що розширює географію студентів і позитивно позначається на експорті освітніх послуг. Але, на мій погляд, онлайн-курси не можуть повністю замінити традиційну модель навчання. Тому найбільш розумною видається змішана модель, коли основну інформацію учні отримують дистанційно, а час безпосередньо заняття викладач витрачає на активну взаємодію зі студентом. 
Фото Олександра РУЖЕЧКА
Необхідно враховувати і ситуацію, що об'єктивну реальність, що сьогодні однією з характерних рис вищої освіти є його перетворення з елітарного в масове. Білорусь тут не виняток. Багато в чому це продиктовано запитами ринку, адже сформувалася думка, що для роботи, яка не вимагає простого ручної праці, необхідно спеціальну професійну освіту. За прогнозами, скоро потреба у фахівцях з утворенням на рівні бакалаврату досягне 90% від загальної кількості працездатного населення.
На жаль, останнім часом у багатьох країнах відбулося знецінення поняття «освіта». У суспільстві часто втрачений орієнтир, багатьом не ясно, що таке по-справжньому освічена людина. При цьому варто підкреслити, що як і раніше актуальний відбір здатної, талановитої молоді. Так, у Болонській моделі передбачені три основних цикли освіти: бакалаврат, магістратура та докторантура. Останні два вважаються елітарною освітою. У розвинених країнах в середньому від 70 до 80% студентів навчаються на рівні бакалаврату, на рівні магістратури - лише близько 20 - 30%, а в докторантуру потрапляють не більше 2 - 5%. В результаті бакалаврат сьогодні фактично являє собою утворення для всіх. Тому в сучасних умовах перестають бути прийнятними і ті критерії оцінки вищої освіти, які застосовувалися в недалекому минулому, так як вони орієнтувалися на доступне лише небагатьом елітарне освіту. Тобто претензії до якості вищої освіти повинні бути не тільки на адресу студентів і їх слабку підготовку, а й на адресу університетів, які не цілком готові вчити в такій кількості. І ця проблема не тільки білоруських вузів.
Ще одна особливість сучасних університетів - все більше нових міждисциплінарних спеціальностей, які важко вмістити в рамки однієї-двох наук, напрямків. Звідси все більше проблем з класифікацією цих спеціальностей, проявляються «труднощі прописки» їх на конкретних факультетах. Тому слід серйозно подивитися і на структуру університетів. Наприклад, кращі світові вузи сьогодні йдуть від побудови за принципом «базовий факультет», а на перше місце ставлять базову кафедру, яка і формує необхідний набір дисциплін, що дозволяє надати студенту достатній обсяг знань за фахом. Найактивніше слід переходити і на новий стиль викладання з упором на дискусійну складову. Треба давати студентам більше самостійності, а не заганяти їх в суто лекційні рамки.
В цілому ж глобалізація - складаний процес для УНІВЕРСИТЕТІВ и требует Зміни системи мислення про освіту и его практике на найглібшому и Високому Рівні. Може буті, даже більшою мірою, чем в сфері економіки. І одним з головних пріорітетів у розвитку вищої освіти в Нашій стране винна буті модернізація як змісту, так и методів, підходів и Структури навчання відповідно до відбуліся коріннімі змінамі у Внутрішній и Зовнішній середовіщі, в тому чіслі и зі зросли потоком студентів. Але це можливо лише за умови реформування університетів з орієнтацією на глобалізацію і інтернаціоналізацію освітньої та наукової діяльності. Що, в свою чергу, вимагає подолання інерції, накопиченої в останні десятиліття в закладах вищої освіти країни. Зараз нам потрібно, по-перше, створити науково-освітні кластери різної структури і складу з установ освіти різних рівнів. Позитивний досвід в цьому напрямку вже є в БГТУ, ГрГУ і в інших вузах. По-друге, впровадити систему мережевого взаємодії університетів, суть якої в тому, що вузи одного напрямку і спеціалізацій на підставі узгоджених навчальних програм і планів збираються в мережу з центром, в якості якого виступає провідний вуз, що забезпечує мобільність студентів між університетами. При цьому магістратура відкривається головним чином в провідному вузі за умови наявності відповідних наукових шкіл. По-третє, при мережевій взаємодії установ вищої освіти слід активізувати роботу зі створення центрів колективного користування з сучасним науковим і технологічним обладнанням та апаратурою. Такі центри в першу чергу повинні функціонувати при провідних установах вищої освіти, але в той же час перспективно їх розвиток при коледжах для більш активної кооперації з вузами. Щоб успішно реалізувати намічені заходи та дозволити системі вищої освіти динамічно розвиватися, важливо ввести і закріпити особливий статус «національний заклад освіти» і статус «провідну установу вищої освіти». Національних установ освіти в країні повинно бути не більше одного-двох, які є дійсно флагманами і володіють незаперечним авторитетом і світовою популярністю. Такі свого роду бренди вищої освіти існують в кожній державі і всіляко підтримуються. У підсумку статус «провідну установу освіти» присвоюється на певний період (наприклад, п'ять років) і має бути підтверджений після закінчення встановленого терміну. Цей статус дає певні права та пріоритети в напрямку підготовки фахівців різних ступенів і рівнів, запровадження спеціальностей, фінансування науково-дослідних робіт. Створення ж кластерів і реалізація мережевої організації освітнього процесу, крім вирішення головного завдання підвищення якості підготовки, дозволить провести подальшу оптимізацію системи вищої освіти для підвищення її економічної та ресурсної ефективності з урахуванням наявних довгострокових прогнозів розвитку регіонів і потреби в кадрах. Необхідно і привести перелік спеціальностей, за якими ведеться підготовка в вузах, у відповідність до пріоритетних напрямів фундаментальної і прикладної науки, з програмами розвитку наукомістких виробництв, що визначають структуру високорозвиненої економіки. Особливо важлива практико-орієнтована підготовка кадрів, навчання інноваційним технологіям і методикам. Кількість навчальних і виробничих практик вже диференційовано за спеціальностями і за рівнями освіти, а їх тривалість збільшена в середньому до 16 - 24 тижнів. Не менш важливо і збільшити роль і значення наукових досліджень в підготовці фахівців з вищою освітою, розширити масштаби фундаментальних і прикладних наукових досліджень за пріоритетними напрямами, адже рівень наданого освіти в університеті в першу чергу визначається рівнем наукових досліджень і наявністю вчених зі світовим ім'ям. Не обійтися і без анулювання неактуальних, застарілих і дублюючих спеціальностей, напрямків спеціальностей і спеціалізацій. Слід також закріпити за Мінекономіки та Мінпраці та соцзахисту функції координаторів роботи державних органів з прогнозування кадрових потреб економіки на середньострокову і довгострокову перспективу. Зараз вони констатують тільки поточний стан ринку праці. А до компетенції Міністерства освіти потрібно віднести функцію прогнозу підготовки кадрів.
Про виховання та ідеології
Жодна система освіти не може бути повноцінною без серйозного морального та ідеологічного виховання учнів. На жаль, зараз у всьому світі ми спостерігаємо зміну моральних правил і принципів, і не завжди в кращу сторону. Тому в установах освіти потрібні програми морального та ідеологічного виховання молоді, потрібна підтримка громадських молодіжних організацій, які сприяють виконанню цих програм. І в країні багато зроблено в цьому напрямі, в тому числі розроблено стратегію державної молодіжної політики до 2020 року, республіканська програма в сфері державної молодіжної політики на 2016 - 2020 роки, концепції організації волонтерського молодіжного руху і розвитку студентського самоврядування. Крім того, з ініціативи студентської молоді при міністрі освіти створені Громадський республіканський студентська рада та Громадська республіканський молодіжна рада. Але в справі формування моральних ідеалів молоді та патріотичного виховання важливу роль відіграють громадські та гуманітарні науки. Тому зараз особливо потрібні дослідження, пов'язані з усвідомленням нової епохи, в яку вступив світ. А в сучасних умовах нестабільності і втрати загальносвітових моральних ідеалів і цінностей від вчених, викладачів і фахівців суспільних і гуманітарних наук і дисциплін чекають формулювання нової парадигми виховної роботи, загального гуманітарного і морального виховання молоді.
* * *
Очевидно, що в освіті без постійного аналізу ситуації та оцінки розвитку суспільства, науки, виробництва, без новаторства, творчості та кропіткої опрацювання всіх, навіть незначних пропозицій і рішень неможливий рух уперед. Зупинка, самозаспокоєння і самовпевненість, а також несприйняття критичних зауважень - згубні, адже від стану системи освіти залежить не тільки розвиток і життя окремих особистостей, а й добробут і безпеку суспільства і держави в цілому. Тому всім державним і суспільним інститутам важливо дбати про систему освіти і ретельно, розумно і виважено опрацьовувати і приймати рішення про її розвиток і реформування. Можна бути впевненим, що в результаті проведеної модернізації освіти ми збережемо гідності нашої системи і придбаємо нові. І, на мій погляд, виконання намічених і позначених в цій статті заходів дозволить тут істотно просунутися, перетворити наші університети в центри виробництва знань і технологій світового рівня, конкурентоспроможні на світовому ринку освітніх послуг.
Михайло Журавка, Міністр освіти, професор.
(Повний текст статті читайте на нашому сайті www.sb.by )
Радянська Білорусія № 9 (24891). Вівторок, 19 січня 2016
Помітілі помилку? Будь ласка, віділіть ее та натісніть Ctrl + Enter
Так, непросто визначити, що є причиною, а що наслідком: «спочатку модернізація - потім освіту» або навпаки?