Поняття банкрутства та його ознаки :: Дослідження банкрутства підприємств

Законодавство про неспроможність (банкрутство) являє собою досить складний комплекс правових норм, які містяться в цілому ряді нормативних актів.

жовтня 2002 року набрав чинності новий Федеральний закон №127-ФЗ "Про неспроможність (банкрутство)".

Під неспроможністю (банкрутством) підприємства розуміється визнана арбітражним судом або оголошена боржником нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів.

До ознак банкрутства відносять такі: юридична особа вважається нездатним задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів, якщо відповідні зобов'язання і (або), обов'язок не виконані їм у протягом трьох місяців з дати, коли вони повинні були бути виконані.

Таким чином, сучасне поняття "неспроможності (банкрутства)" можна охарактеризувати наступними ознаками:

нездатність боржника задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, тобто нездатність розрахуватися за боргами з усіма кредиторами;

нездатність боржника сплатити обов'язкові платежі - податки, збори та інші обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня і в позабюджетні фонди в порядку і на умовах, що визначаються законодавством Російської Федерації;

стан неплатоспроможності боржника трансформується в неспроможність (банкрутство) тільки після того як арбітражний суд констатує наявність ознак неплатоспроможності боржника, є достатньою підставою для застосування до нього процедур, передбачених Законом.

У понятті банкрутства в практиці виділяють наступні його види (Малюнок 1).

Малюнок 1 - Види банкрутства

. Реальне банкрутство організації, яке характеризується нездатністю підприємства відновити свою платоспроможність в силу реальних втрат власного і позикового капіталу. Високий рівень втрат капіталу, наявність великого обсягу боргів не дозволяють такої організації вести нормально виробничо господарську діяльність, внаслідок чого вона оголошується банкрутом юридично. В цьому випадку може проводитися конкурсне виробництво (ліквідація організації) або реорганізація юридичної особи виходячи з аналізу конкретного стану активів і пасивів організації.

. Тимчасове, умовне банкрутство, яке характеризується таким станом неплатоспроможності організації, яке викликане суттєвою простроченням її кредиторської заборгованості, а також великим розміром дебіторської заборгованості, затоварюванням готової продукції, в той же час сума активів організації перевершує обсяг її боргів. Такий вид банкрутства організації при антикризовому управлінні шляхом використання санації і ефективних заходів фінансового оздоровлення не призводить до ліквідації організації. В умовах проведення арбітражних процедур фінансового оздоровлення і зовнішнього управління з'являється реальна можливість відновити платоспроможність організації, переорієнтувати виробництво з урахуванням вимог ринку і забезпечити в подальшому її нормальне функціонування на ринку.

. Навмисне (умисне) банкрутство, яке характеризується навмисним створенням керівниками і власниками організації стану її неплатоспроможності, нанесенням їй економічного шкоди (розкрадання коштів організації різними способами) в особистих інтересах та в інтересах інших осіб. Виявлені арбітражними керуючими факти навмисного банкрутства передаються в суд для притягнення винних до кримінального переслідування.

. Фіктивне банкрутство - це неправдиве оголошення організацією про свою неплатоспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання від них відстрочки платежів за своїми фінансовими зобов'язаннями або отримання знижки з боргів, або для передачі готової продукції, що не користується попитом на ринку для погашення боргів. Винні в хибному оголошенні організації неплатоспроможною, в приховуванні активів для погашення кредиторської заборгованості переслідуються в кримінальному порядку за поданням арбітражних керуючих.