Персональний комп'ютер являє собою складний пристрій, що складається з безлічі різних електронних компонентів. В сумі всі вони утворюють апаратне забезпечення або «залізо», для управління якого потрібен якийсь нематеріальне становить, яким і є системне програмне забезпечення.
Розглянемо поняття системного програмного забезпечення.
Без програм комп'ютерний пристрій буде виглядати нікому не потрібною купою заліза. Все це відноситься до ноутбуків, нетбуків, мобільних пристроїв та іншої комп'ютерної апаратури.
Системне програмне забезпечення включає в себе всі програми, що працюють c апаратною конфігурацією (тобто з «залізом»). Тому головним завданням системного програмного забезпечення є керування апаратними компонентами комп'ютера ( оперативною пам'яттю , Процесором, принтером, сканером, мультимедіа адаптером, клавіатурою, мишкою та ін.)
Іноді під поняттям «системне програмне забезпечення персонального комп'ютера» мають на увазі операційну систему, що не зовсім вірно. Операційна система є лише частиною системного програмного забезпечення, але не єдиною його частиною і не повним аналогом системного ПО.
Системне програмне забезпечення - це своєрідна «прошарок» між апаратними складовими комп'ютера і програмними додатками.
В сучасних комп'ютерних системах жодне із запущених програмних додатків не може безпосередньо вступати у взаємодію з апаратними компонентами, як було за часів MS-DOS, коли подібний підхід переважав.
Тепер потрібно, щоб додаток відповідало певним правилам, і було запрограмовано спеціально для використовуваної системи. Саме із цієї причини програми, створені для ОС Windows, не можуть функціонувати в системі Linux або Mac і, відповідно, навпаки.
Системне програмне забезпечення може керувати будь-яким апаратним компонентом за допомогою команд, що надходять від прикладних програм.
В системне програмне забезпечення входять драйвери пристроїв, програми управління процесором, оперативною пам'яттю, мережевим обладнанням, іншими зовнішніми і внутрішніми пристроями, такими як принтери, сканери, внутрішні та зовнішні жорсткі диски, CD-, DVD-пристрої тощо.
При переході з Windows XP на Windows 7 у мене геть перестав працювати принтер з тієї причини, що старий драйвер для принтера (під Windows XP) не підійшов до нової операційної системи, докладніше про це тут .
Як правило, користувачі ПК зіштовхуються «безпосередньо» з системним програмним забезпеченням. Хіба що при пошуку та встановлення чергового драйвера, при підключенні до ПК нового зовнішнього пристрою.
Системне програмне забезпечення працює добре і стійко, як раз коли його присутності не помічає користувач ПК.
Якщо ж користувач постійно повинен пам'ятати про системний програмному забезпеченні, то це є свідченням того, що в комп'ютері щось йде не так, щось не так налаштоване, щось не так працює.
Звичайним користувачам ПК не рекомендується занадто захоплюватися системним програмним забезпеченням. Оскільки робота з системним програмним забезпеченням вимагає хороших знань пристрої ПК, принципів роботи його окремих блоків і вузлів. Вимагає розуміння зв'язків між пристроями ПК, розуміння характеру їх взаємодії один з одним.
До того ж системне програмне забезпечення сильно «прив'язане» до конкретного комп'ютера з його конкретними пристроями.
Системне програмування, яке полягає в створенні системного програмного забезпечення є доля системних програмістів, які спеціалізуються виключно на створенні, налагодженні та коригуванні системного ПО.
Крім системних програмістів, є прикладні програмісти, в завдання яких входить використання на практиці, розробка, налагодження та адаптація прикладного програмного забезпечення. До речі, я свого часу працювала прикладним програмістом. І хочу сказати, що писати програми для людей іноді складніше (в першу чергу, за емоційним напруженням), ніж для «заліза».
Виходячи з поділу програмного забезпечення на системне і прикладне, вже стало певним стандартом, що звичайний користувач зберігає на своєму ПК системне програмне забезпечення (операційну систему і драйвери) на системному диску C :, а свої напрацювання, тексти, таблиці, малюнки, фото - на диску D :. Такий поділ дозволяє при виникненні проблем з операційною системою на диску C: зберегти користувачеві все, що їм «нажите непосильною працею» на диску D :. хоча про архівацію в будь-якому випадку потрібно пам'ятати.
Підведемо підсумки.
Системне програмне забезпечення не є єдиним типом програм, існує також ще і прикладне програмне забезпечення.
Звичайному користувачеві ПК, не претендує на роль прикладного програміста, потрібно лише прикладне програмне забезпечення для запуску і виконання додатків (редактори текстів і графіки, перегляди зображень, прослуховування музики, перегляд фільмів, пошук інформації в Інтернеті та ін.).
Прикладне програмне забезпечення визначають програми для запуску і виконання додатків. Наприклад, щоб працювати з графікою, необхідно використовувати графічний редактор, для роботи з текстовими документами - текстовий редактор і т.д. Але це, так би мовити, вже тема для іншої статті, статті про прикладному програмному забезпеченні ПК.
PS Ще почитати по комп'ютерної грамотності :
Як дізнатися операційну систему комп'ютера?
Створюємо кошти відновлення операційної системи Windows 7
Мови програмування
Драйвери пристроїв: навіщо вони потрібні, як їх оновлювати і де знайти?
Як дізнатися версію програми?
Автор: Надія