Старенька Європа вже не настільки могутня, як раніше. Якщо все років десять тому вона могла вільно вибирати, з ким із країн-енергопостачальників укладати договір, а з ким ні, то з початком обвалом власного видобутку вона такого привілею позбулася. Споруджувані трубопроводи з Закавказзя і Середньої Азії чи урізноманітнюють її газове харчування, а ось Росія, як дізнався Лайф, ще сильніше "посадить" Старий Світ на свою газову "голку".
Частка "Газпрому" на ринках Європи і Туреччини в 2013 році зросла до 30,07%, в 2012 році було 26%. Це для нас велике досягнення. Радості топ-менеджера головною газовою компанії Росії Олексія Міллера не було меж: все ж до цього Європа планомірно виштовхувала Росію зі свого ринку, а тепер ніби як почалося зростання. З тих самих пір Міллер мав можливість прикрашати свій звіт зростаючими цифрами експорту. У 2015-му ця частка зросла вже до 31%, а за підсумками минулого року, говорив Міллер, - 34%. І ймовірно, в найближчі десять-п'ятнадцять років ця можливість нікуди не дінеться.
Падіння видобутку в країнах Європи вкупі зі зменшенням поставок з Африки будуть і далі забезпечувати зростання частки російського газу на ринку ЄС, розповів Лайфу в ході Національного нафтогазового форуму керуючий директор консалтингового агентства IHS Markit Майкл Стоппард.
- Якщо подивитися в горизонті 2030 року, і російський газ, і СПГ [скраплений природний газ] значно підвищать свою частку ринку в результаті зниження видобутку в країнах Європи, а також поставок з деяких країн Африки, - порахувало його агентство.
За підрахунками IHS Markit, зростання буде плавним - по 1% на рік до 2020 року. До цього моменту частка "Газпрому" в Європі досягне 38%, але далі зростання сповільниться до 2% за все наступні 10 років. Тобто в підсумку складе 40%.
- Зараз ми бачимо вибуховий інтерес до російського дешевого у видобутку газу з боку багатьох центральноєвропейських країн. Це змушує думати, що нові ресурси, наприклад з шельфу Азербайджану або Туркменії, навряд чи зможуть зменшити його частку на ринку, - говорить Стоппард.
Так, частка "каспійського газу" - з Азербайджану і Туркменії - до 2020 року виросте з нинішніх 2% до приблизно 8% ринку.
- З іншого боку, буде наростати конкуренція між газом з Росії та СПГ із США та Австралії, що буде визначати світові ціни на газ, - додає співрозмовник.
Втім, з урахуванням нинішніх цін на газовому ринку ЄС, американський СПГ має дуже і дуже туманні перспективи на "сонячний захід": як писав Лайф, цього не дозволяє здійснитися занадто маленька різниця між вартістю скраплення в США і ціною продажу в Європі. Через нестачу власного газу його вартість, щоб залучити продавців, виросте, що і відкриє для СПГ європейський ринок, вважає Стоппард. На його думку, для проникнення СПГ в Європу буде досить, якщо різниця між вартістю скраплення і місцевими цінами досягне $ 4 за мільйон британських термальних одиниць (зараз цієї різниці за фактом немає).
В результаті вже до 2020 року частка СПГ на ринку ЄС досягне 15% (зараз 10%), а до 2030 року - 20%, посівши друге місце по постачаннях після "Газпрому", вважає топ-менеджер IHS Markit.
- СПГ дуже чутливий до цінових стрибків на ринку, до того ж він сильно програє по собівартості в порівнянні з російським газом. Але якщо порівнювати з газом з Африки, то багато в чому він конкурентоспроможний: африканський газ вимагає великих інвестицій, ще загострюється ситуація з безпекою транспортування, - зауважує аналітик з нафтогазового сектору Moody's Analytics Кріс Лафакіс. - Очевидно, що російські поставки не знаходяться під загрозою скорочення, особливо якщо враховувати великий інтерес в Німеччині та Австрії, великих ринках збуту.
Реальний конкурент американському газу - тільки газ з Туркменістану, так як з ним Європа планує укладати довгострокові контракти.
- З огляду на те, що ці контракти поки не укладені, труба не добудована, а регазифікаційні термінали для СПГ стоять незавантаженими, є великі сумніви, що частка азіатського газу перевищить СПГ, - передав Лайфу Лафакіс.