На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки доводиться констатувати несуттєвий вплив глобальних чинників на обсяги надходжень прямих іноземних інвестицій в Україні.
Вони, як відомо, значно нижче в порівнянні з іншими країнами Східної Європи, що зумовлено надзвичайно високими ризиками на рівні країни: поширенням тіньових схем ведення бізнесу, системною корупцією у вищих ешелонах влади, низькою ефективністю правоохоронної і судової гілок влади, невиписаністю стратегії і тактики соціально -економічних реформ, відсутністю стабільних правил гри для іноземних інвесторів. Зазначу, що вітчизняний ринок цінних паперів (ЦП), який і повинен відігравати провідну роль в залученні інвестицій і трансформації економіки (сприяючи її системної модернізації), знаходиться в перманентному депресивно-кризовому стані ще з початку фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. Тому зараз вплив глобальних чинників і не є домінуючим.
Середній щоденний обсяг торгів акціями на самій ліквідній серед вітчизняних - Української біржі - десять років тому складав далеко не вражаючі 100-200 млн грн (2007 - середина 2008 р.) Подальше катастрофічне скорочення так і не вдалося компенсувати. Динаміка, навпаки, негативна - 80-150 млн грн в 2009-2010 рр. і 15-50 млн - в 2011-2016 рр. Для порівняння, щоденний обсяг торгів на Токійській фондовій біржі оцінюється в 1,5 трлн ієн (18 млрд дол. США), на Варшавській фондовій біржі - 300-400 млн дол., На Нью-Йоркській фондовій біржі - 120
150 млрд дол. Це свідчить про значну нерозвиненість і недокапіталізацію вітчизняного ринку цінних паперів. Політичний, економічний і фінансову кризу 2014-2015 рр. тільки погіршив становище, а іноземні та вітчизняні інвестори утримуються вкладати кошти в інструменти вітчизняного фінансового ринку вже більше семи років.
Ринок ЦП України значною мірою є відображенням характерних особливостей національної економіки, її структури, а тому його поточний стан визначають макроекономічне середовище, система державного регулювання, а також специфічна корпоративне середовище в нашій країні, які істотно відрізняються від європейських і північноамериканських аналогів.
Вітчизняна корпоративне середовище в значній мірі сформувалася під впливом непрозорою і непідзвітною громадським інтересам приватизації, що привело до контролю над приватизованими активами в основному неефективних власників, які не можуть (або не хочуть) реалізувати на цих підприємствах конкурентну, підзвітну суспільству, прибуткову профільну діяльність. В основному спостерігається бажання тільки домінувати на значній кількості локальних ринків без стратегічного бачення шляхів розвитку власних підприємств, з націленістю на монополізм або олігополію. Тому в Україні відзначається негативний вплив великих фінансово-промислових груп на функціонування вітчизняного ринку цінних паперів, щодо якого доводиться констатувати інституційну нездатність виконувати покладені на нього функції.
Параметри розвитку вітчизняного ринку ЦБ не відповідають світовим тенденціям. Серед найбільш вражаючих невідповідностей зазначу:
- недостатньо розвинений ринок корпоративних облігацій і акцій;
- вузький сегмент біржової торгівлі в порівнянні з позабіржовим;
- відсутність єдиного центрального депозитарію і центру ліквідності і торгівлі цінними паперами (НДУ, розрахунковий центр, депозитарій НБУ і десять діючих фондових бірж в Україні);
- нерозвиненість вітчизняного ринку деривативів;
- недостатня прозорість українського ринку цінних паперів;
- низька ліквідність, що обумовлено значним недовірою населення до інструментів, до вітчизняних інвестиційним керуючим і до українських "маніпулятивним" бірж в цілому.
Серйозними і невирішеними проблемами ринку ЦБ України є наступні:
1. Концентрація операцій з ОВДП на позабіржовому ринку. У світі найнадійнішими і ліквідними фінансовими інструментами, що обертаються на біржах, є державні цінні папери. В Україні ж 80-95% обороту ОВДП протягом 2003-2016 рр. відбувалося поза біржею, що не сприяло ні ліквідності самого інструменту, ні формуванню його справедливої ціни. Міністерством фінансів побудована система первинного розміщення ОВДП через банки - первинних дилерів, а вторинне звернення обмежується операціями рефінансування комерційних банків НБУ. Разом з тим зосередження вторинного обігу ОВДП на біржовому ринку завдяки модернізації, централізації та уніфікації з провідними міжнародними стандартами депозитарної системи при проведенні послідовної політики НКЦБФР, НБУ і МФУ могло б сприяти створенню нового високоліквідного біржового інструменту, інвестиційно привабливого як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. Приклад РФ показує, що створення високоліквідного біржового ринку для обслуговування державного боргу може стати локомотивом збільшення ліквідності біржового ринку в цілому.
2. Низька ступінь інтеграції вітчизняного ринку ЦП в міжнародні фінансові ринки. За останні 30-40 років відбулася трансформація міжнародних фінансових ринків, що характеризується процесами глобалізації, інтеграції, мобільності капіталу в світовому просторі. Україна як імпортер капіталу відчуває значні потреби в дешевих фінансових ресурсах, і ринок ЦП мав би виступати активним і провідним каналом залучення капіталу. Однак фактично цього не відбувається, що обумовлено істотними регуляторними обмеженнями для іноземних інвесторів на вітчизняному фінансовому ринку, неможливістю лібералізувати валютне законодавство України, незахищеністю прав власності дрібних акціонерів, існуючим станом корупції і тінізації вітчизняної економіки і ринку фінансових послуг.
3. Перегляд підходів до лістингових вимогам. Особлива актуальність проблеми лістингових вимог обумовлена масштабними перетвореннями сотень компаній в публічні акціонерні товариства, акції яких, згідно з вимогами ЗУ "Про акціонерні товариства", підлягають обов'язковому проходженню процедури лістингу хоча б на одній фондовій біржі. При цьому лістингові вимоги передбачають відповідність емітентів досить високим, за українськими стандартами, вимогам до фінансового стану емітентів. При цьому вони не відповідають стану розвитку української економіки, яка ще не змогла виростити достатню кількість високоприбуткових і найвище підприємств. З іншого боку, підвищення вимог до лістингу та інші реформи, що проводяться НКЦПФР, на жаль, не наближають вітчизняний ринок ЦП до стандартів цивілізованих і інвестиційно привабливих ринків унаслідок викладеного нижче:
1. "Сміттєві" цінні папери продовжують активно звертатися, а їх обсяги в рази перевищують обсяги торгів реально функціонуючих емітентів на ринку ЦП України, що неприпустимо для формування його інвестиційної привабливості за міжнародними стандартами.
2. Норма про укладення договорів виключно з емітентами, за умови незацікавленості останніх в такому лістингу, просто зменшує кількість цінних паперів на організованому ринку і не сприяє посиленню конкуренції між біржами. Те, що ЦБ вносяться до лістингу виключно з ініціативи емітента, призводить до висновку, що у ринку є власні механізми забезпечення прозорості емітентів і підтримки ліквідності у вигляді інституту маркет-мейкерів. Тому доцільніше було б на цьому перехідному етапі використовувати досвід розвинених країн, біржова практика яких передбачає внесення цінних паперів до лістингу насамперед маркет-мейкерами (професійними учасниками ринку)
3. Відсутність самого інституту маркет-мейкерів актуалізує його формування для розвитку ринку ЦП України. Внесення цінних паперів до лістингу бірж учасниками біржових торгів (маркет-мейкерами) протидіятиме штучного обмеження їх кількості в обігу на біржах; дасть можливість професійним учасникам ринку торгувати на організованому ринку не будь-якими, а цікавими саме для них інструментами; гарантує підтримку брокерами ліквідності ринку ЦБ з самого початку їх обігу. Але при цьому виникає потреба посилити вимоги і відповідальність маркет-мейкерів, особливо за оборот і організацію торгів фіктивними цінними паперами.
4. Необхідно відредагувати вимоги до господарсько-фінансовими показниками емітентів з урахуванням українських реалій, які надають право допуску відповідних цінних паперів в лістинг.
5. В Україні емітенти не виконують стандартні вимоги про прозорість і підзвітність суспільству, а також фінансово-інвестиційному середовищі. Відсутні антимонопольні заходи на ринку цінних паперів, що регулювала б мінімальний free float (кількість акцій у вільному обігу на фондовому ринку) для компаній, які торгують на фондовій біржі. Так, за міжнародними стандартами, free float повинні знаходитися на рівні від 15-25% (див. Табл.).
Кланово-олігархічна структура вітчизняної економіки зумовлює певний рівень її закритості до впливу глобальних чинників і надходженню довгострокового іноземного капіталу. Проявами олігархізації і обмеженого впливу ринкових сил глобалізованої економіки є:
- багатопрофільність вітчизняних ФПГ, що породжує відсталість від аналогічних успішних світових компаній, тому вони можуть функціонувати тільки в умовах монополії або олігополії за підтримки вищих посадових осіб державних органів влади;
- нездатність конкурувати на міжнародному рівні і створювати інноваційний продукт на експорт;
- неєвропейське ставлення до найманої персоналу і імітаційне співпрацю з профспілками;
- відсутність стійкої стратегії розвитку і соціально-відповідальної поведінки щодо суспільства і навколишнього середовища;
- невідповідність задіяних в основному управлінсько-організаційних механізмів сучасним світовим тенденціям в корпоративній культурі, етики та права і т.п.
У зв'язку з тим, що роки незалежності не сформовано стратегічний, комплексний і взаємопов'язаний курс на реформування фінансового сектора України, не простежується також і цілісний і кластерний підхід до реформування валютного, банківського і страхового ринків, ринку ЦП і корпоративного сектора. Це є причиною того, що на вітчизняних фондових бірж не активізуються інвестиційні процеси, не пропонуються нові ліквідні інструменти, що не з'являються нові емітенти, "витісняються" емітенти з ПАТ і переводяться в ПрАТ. При системної низької ліквідності вітчизняних фондових бірж мажоритарні акціонери примусово викуповують у міноритарних акціонерів і незначної кількості інвесторів на ринку цінних паперів за істотно заниженими цінами, які фактично знецінюють вартість інвестицій і заощаджень міноритаріїв. У цьому контексті великі вітчизняні корпорації очікують прийняття закону (Squeeze out) про обов'язковий викуп мажоритарним акціонером акцій емітента (формально - ініціатива НКЦПФР, яка враховує інтереси мажоритарних акціонерів і значно звужує вітчизняний ринок ЦП, обмежує права міноритаріїв і погіршує інвестиційний клімат в Україні). Цей законопроект був внесений на розгляд ВРУ під назвою: "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" (реєстр. №2302а-д від 6 липня 2015 г.).
У контексті реалізації цієї ініціативи станом на початок 2016 року з українських фондових бірж штучно (за рішенням НКЦПФР) витіснені акції таких великих підприємств (емітентів), як "Азовсталь", "Західенерго", "Дніпроенерго", Єнакіївський металургійний завод, Полтавський ГЗК , ММК ім. Ілліча, "Запоріжсталь", "Турбоатом", Алчевський металургійний комбінат, Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського, Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Дзержинського, Крюківський вагонобудівний завод та ін. (MMKI, AZST, KVBZ, ALMK, ENMZ, USCB і ін.). На сьогоднішній день навіть гіпотетично не можна визначити вартість цих підприємств, тому що ринок ЦП України істотно знизив свою ліквідність, не виконуючи одну з провідних функцій - встановлення ринкових цін на фінансові активи. Це вигідно тільки мажоритарним акціонерам цих підприємств (закритому олігархічно-клановим великому капіталу), а для населення, міноритарних акціонерів, інвесторів і учасників фінансового ринку це черговий сигнал про деградацію ринку ЦБ України. Разом з тим активно продукуються "сміттєві" цінні папери, перепродуються векселі, акції та облігації, які не мають такого покриття, як задекларовані реальні і ліквідні активи.
Проголосувавши за законопроект №2302а-д (з 17 січня 2017 р закон №1983-VIII), Верховна Рада в черговий раз поліпшила життя для обраних, для великого закритого мажоритарного акціонера, стратегічно знівелювавши перспективи по створенню повноцінного фінансового і фондового ринку України. З прийняттям цього законопроекту будуть остаточно знищені острівці ліквідності і орієнтири про вартість корпоративних активів України, а головне, закриті від суспільно-ринкових механізмів монополізовані олігархічно-промислові клани, які продовжать старіти і деградувати. У зв'язку з цим розраховувати в таких умовах на оновлення і системний зростання національної економіки не варто. Також цей законопроект системно несе ризики, коли мажоритарний акціонер на законних підставах зможе в вигідний момент часу "витіснити" міноритарного акціонера. Тобто, на мою думку, щодо міноритарних акціонерів цей законопроект прямо порушує базову статтю Конституції України (ст. 41) на право власності.
Крім того, пенсійне реформування в Україні вимагає впровадження другого і третього рівнів забезпечення, але без наявності дієвого фондового і фінансового ринку і з прийняттям подібних законопроектів це неможливо реалізувати. Існують, як мені здається, в зв'язку з вищезазначеним та ризики залучення в цей процес тінізації діяльності держпідприємств. Як повідомляло Мінекономрозвитку, топ-100 держкомпаній України закінчили перше півріччя 2016- го з прибутком 31,6 млрд грн - їх ефективність слабо контролюється, не працюючи на зростання активів і розвиток економіки. Від цього втрачають всі - і пересічні громадяни, і держава як інститут. Можливість політичного шахрайства на підприємствах держвласності, домінування закритого офшорного фінансування корпоративного бізнесу, активне поширення тіньового сектора як раз і стають можливими через недієздатність і дисфункції фондового ринку. Адже в сучасному світі, нагадаю, ринок ЦП є, серед іншого, ринковим / незалежним інструментом оцінки вартості активів і перспектив їх стану на майбутнє. Тобто в разі державних корпорацій міг би виступати чимось на зразок ринкового контролера їх діяльності.
Підсумовуючи, слід зазначити, що для України першочерговим є завдання оздоровлення фінансового сектора і формування конкурентоспроможного ринку ЦБ. Адже майно є, кошти "під подушкою" є, а капіталів, ефективності, контрольованості корпоративного сектора і його розвитку в цілому майже немає. Становленню прозорого і конкурентоспроможного ринку ЦБ України сприятиме впровадження та імплементація міжнародних стандартів і законодавчих актів, які без порушень і спотворень регулювали б діяльність на вітчизняному фінансовому ринку і фондову біржу, поступово розвиваючи і роблячи більш цивілізованим корпоративний сектор.
Зокрема, мова повинна йти про реальні, а не тільки декларативних:
- впровадженні електронного документообігу,
- зниженні регуляторного і адміністративно-податкового тиску разом зі стимулюванням і сприянням виплаті дивідендів товариствами в Україні;
- вжиття заходів щодо запобігання виведення капіталів за шахрайськими і оптимізаційних схем.
Для підвищення цивілізованості ринку необхідно надати міноритарним акціонерам права при голосуванні за виплату дивідендів, отримувати їх, навіть якщо мажоритарний акціонер проти.
Для державних підприємств при проведенні їх приватизації або реструктуризації і при подальшій прибуткової діяльності - частина акцій надати по широкій підписці громадянам України, працівникам підприємства та Пенсійному фонду України, що формувало б середній клас в Україні.
Як мені видається, на єдиної (об'єднаної) фондовій біржі України за підтримки маркет-мейкерів повинні котируватися мінімум 50-100 кращих (найбільш ліквідних) емітентів, які чітко і системно звітуватимуть, платити дивіденди. Ситуація, коли таким вимогам відповідають лише п'ять емітентів, як це спостерігається на даний момент в Україні, абсурдна - навіть в деяких острівних мікрокраїну Тихого океану їх більше.
Такий підхід при реформуванні створював би більш ліквідний і прозорий фондовий ринок в Україні. Цільовими орієнтирами для розвитку якого, якщо спиратися на світовий досвід, повинні були б стати наступні показники в середньому по країнах світу: приведення номінальної капіталізації ринку акцій України до рівня 80% ВВП (зараз близько 5-20%), ринкової капіталізації ринку ЦБ - до рівня 60% ВВП (зараз близько 10-20%), обсягів угод на організованих ринках - до рівня 30% ВВП (зараз приблизно 1-5%).
Замість цього у нас тільки імітація реформ - вносяться епізодичні, безсистемні і стратегічно непродумані пропозиції щодо реформування (нібито західні практики) без урахування того, що інституційне середовище України їх не сприйме. Подібні рішення призведуть до остаточного знищення і так слабкої вітчизняного ринку ЦП. Невже подібний вирок від антиреформ вже остаточний?
Невже подібний вирок від антиреформ вже остаточний?