17 вересня 2011, 7:26 Переглядів:
Головна мечеть. Тут спочиває Туркменбаші Ніязов. До нього водять іноземців, фото Д.Короткова. Туркменія сьогодні - це не повернення в минуле. Поверненням в дуже далеке минуле була б, мабуть, поїздка в Ашхабад часів легендарного Туркменбаші Сапармурата Ніязова. Сьогоднішній Туркменія - країна, аналога якій в нашій історії, мабуть, не було.
Сапармурат Ніязов сам для сучасної Туркменії вже став минулим. Правда, на карті країни зберігся місто Туркменбаші, але це перекладається як "батько туркменів", і сьогодні вже не згадують про те, що таким був титул померлого в 2006-му першого президента. В Ашхабаді збереглося чимало пам'ятників Ніязову, але найголовніший - обертову по ходу руху сонця 14-метрову статую - з центру столиці прибрали на околицю.
Взагалі ж відношення до Ніязова найбільше нагадує, мабуть, ставлення до Мао Цзедуна в Китаї - його пам'ятають як особистість, яка зіграла величезну роль в історії країни, до його мавзолею возять зарубіжні офіційні делегації, але жити по його заповітами ніхто не збирається.
ПРЕЗИДЕНТ ЗРОБИВ КРАЇНУ трохи вільного. Сьогоднішній лідер Туркменії Гурбангули Бердимухамедов скасував багато з "реформ" Ніязова, які виставляли країну дрімучим тоталітарною державою. У Туркменії повернулися закриті кілька років тому бібліотеки і Академія наук, освіту для дітей стало 10-річним (колишній Туркменбаші скоротив його до 9-річного), а в столиці з'явилися перші інтернет-кафе (правда, доступ в соцмережі закритий). Та й люди в Ашхабаді спілкуються досить вільно: керівництво країни, звичайно, не критикують, але і не вимовляють прізвище Бердимухамедова з придихом. І вже, тим більше, не дають клятви перед його портретом, як це було з портретами Ніязова.
Але все це не означає, що Туркменія революційно змінилася - швидше вона знаходиться в процесі модернізації, покликаному дати сучасне обличчя зберігся режиму.
Пам'ятників Бердимухамедову немає. Але його портрети - неодмінний атрибут вулиць і приміщень. До речі, дуже багато, порівнюючи портрети першого і другого президентів Туркменії, говорять про їх дивовижному схожості. Через це навіть з'явилася легенда про те, що Бердимухамедов - позашлюбний син Ніязова. У хронологію ця версія абияк вкладається (другий президент на 17 років молодше першого), але навіть журналісти з інших держав, які живуть в Ашхабаді, її всерйоз не сприймають.
Навпаки, кажуть, що стати главою держави Бердимухамедову допоміг випадок. У Туркменії президент одночасно є і головою уряду, а у нього є дев'ять формально рівних заступників, і ще в 2005-му Бердимухамедов був далеко не найвпливовішим заступником Ніязова. Але за рік до смерті Туркменбаші розігнав майже всіх заступників, залишивши лише Бердимухамедова (лікар-стоматолог за освітою, він був міністром охорони здоров'я і політикою не займався). І так вийшло, що в момент смерті Ніязова Бердимухамедов виявився єдиним віце-прем'єром з досвідом і авторитетом. "Уявіть собі отаке" дідусь "в армії серед салаг", - пояснив нам туркменський журналіст.
Зараз "дідусеві" 54, і він веде активний спосіб життя. Його резиденція знаходиться за межами столиці, в горах, а палац - в центрі Ашхабада, і ашхабадцев в один голос стверджують, що на роботу їх президент їде в пів-п'ятого ночі. За що жителі столиці йому вдячні - на відміну від ситуацій з його поверненням в резиденцію, а це трапляється в різний час - і в 13.00, і о 20.00. Як тільки Бердимухамедов збирається їхати з палацу в резиденцію, Ашхабад виявляється розрізаним на дві частини: по вулицях, які заплановано для проїзду, не можна не тільки їздити, а й ходити, за чим стежать виставлена у всьому маршруту охорона в цивільному. Природно, ці вулиці не можна і переходити, тому потрапити з однієї частини міста в іншу просто нереально. Автор цих рядків хотів потрапити в торговий центр "Йінпаш", що знаходиться в 20 хвилин ходьби від готелю. Але не зміг - по нещастю, "Йінпаш" виявився в "відрізаною" частини міста. Причому спроба пройти була зроблена о 14.00, а президент проїхав двома годинами пізніше - і весь цей час поділ міста на "зони" зберігалося.
ЗАБОРОНИ: НЕ МОЖНА БРАТИ ІНТЕРВ'Ю НА ВУЛИЦЯХ І ПАЛИТИ. Є в Туркменії і інші речі, здатні шокувати іноземців. Наприклад, ще перед приїздом журналістів попереджають, що брати інтерв'ю на вулицях у звичайних громадян не рекомендується - за це можна "загриміти" на 15 діб і заплатити штраф . Не рекомендується і фотографувати або знімати відео на вулицях (матиме наслідком те ж покаранням), але в цьому випадку довелося почути дві протилежні версії: за однією, не можна фотографувати держустанови як режимні об'єкти (а це суцільно нові і кращі будинки міста), за іншою - не можна фотографувати не відремонтовані або будинки, що будуються, так як вид Ашхабада на цих знімках буде неестетичного. Правда, зняти в результаті вдалося і те, і інше.
Так само, до речі, йде справа і з іншим забороною - на куріння. Курити не можна практично скрізь (крім власних квартир і готельних номерів), в тому числі - на вулиці. Але навіть підземний перехід поруч з президентським палацом ввечері усіяний недопалками.
Ще одна річ, яка шокує іноземців, - відсутність роумінгу. Правда, в даному випадку мова йде не про політичне рішення, а про звичайний бізнес-конфлікті. Ще недавно в Туркменії працював один з російських мобільних операторів, у якого був роумінг. Але він мав дуже велику, на думку місцевого уряду, частку в прибутку і поділитися нею не захотів. В результаті контракт розірвали, а залишився на ринку єдиний туркменський оператор договорів про роумінг ні з ким не має.
МАЙЖЕ КОМУНІЗМ: ВОДА, ГАЗ І БЕНЗИН - БЕЗКОШТОВНО. Легенда про безкоштовні комунальні послуги в Туркменії виявилася правдою: вода , газ і електрику для туркменських громадян дійсно безкоштовні. Правда, в певних обсягах, але цілком достатніх для нормального споживання. Крім того, безкоштовні 5 кг солі на місяць і - для власників автомобілів - безкоштовний бензин, з лімітом 121 літр на місяць. Втім, і понадлімітний бензин коштує всього 20 теньге. До речі, грошова одиниця Туркменістану - новий манат, що дорівнює 100 теньге, - варто трохи менше 3 гривень. Відповідно, літр бензину - десь 56 наших копійок.
Ціни на лаваші приблизно такі ж, як у нас на хліб (еквівалент 3 гривень), така ж ситуація з молоком (6-7 гривень за літр), але деякі ціни на продукти викликають заздрість: наприклад, м'ясо (баранина або конина) і вершкове масло по 30 гривень за 1 кг або коньяки - дешеві по 15 гривень і якісні по 38 гривень. Навіть найкращий коньяк - "Серкерде" ( "Полководець") з портретом Ніязова у військовій формі - коштує всього 45 гривень.
Але не всі ціни радують: в магазинах чимало імпортних товарів, і вартість їх вище, ніж в Україні, приблизно в півтора рази. Чимало й українських товарів - зокрема, соки, молочні та кондитерські вироби.
У Туркменістані досить багато будують, але в основному це палаци для держустанов і елітне житло, квартири в якому - не менш 120 м2 і з стелями в 4,5 м. Коштує така квартира в Ашхабаді близько 150 тисяч доларів, причому половину оплачує держава, а на другу половину можна взяти кредит на 30 років під 1% річних, внісши перший внесок в 10% (тобто 7-8 тисяч доларів). Правда, реально це лише для держслужбовців.
У основної маси народу зарплати - 200-300 доларів, чого вистачає для нормального життя, але не для того, щоб накопичити на перший внесок. Зате цього вистачає, щоб купити супутникову антену. При Ніязова вони були заборонені, як і кабельне ТБ; останнього немає і зараз, зате "тарілки" купувати дозволили - і зараз ними обвішані навіть одноповерхові бараки. У Туркменії п'ять своїх телеканалів, але вони дуже нагадують радянські ТВ часів Брежнєва, тому вся країна дивиться супутникові російські телеканали.
Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram
Ви зараз переглядаєте новина "Туркменський щастя: Як живе країна без роумінгу і куріння". інші Новини політики дивіться в блоці "Останні новини"
АВТОР:
Дмитро Коротков
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автора?
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.