- 5. Казахстанська республіканська газета «Наш світ» [Електронний ресурс]: Економічні успіхи Китаю, 2013....
- 7. Department for Business, Innovation and Skills [Електронний ресурс], 2010. URL: http://www.berr.gov.uk/ (Дата звернення 10.05.2015).
Зарубіжний досвід застосування прямих і непрямих методів державного регулювання сектора малого підприємництва
Вахитова Катерина Сергіївна,
аспірант кафедри економіки та фінансів Південно-Уральського державного університету.
Економічний розвиток сьогодні засноване на знаннях, а їх виробництво стає джерелом економічного зростання та інновацій. Кожна країна унікальна своїми відмітними особливостями, пов'язані з територіальним розташуванням, наявністю природних ресурсів, наявністю трудових ресурсів, менталітетом населення, соціальним рівнем, рівнем освіти і багатьом іншим. Все це визначає національну політику в країні, в тому числі її інноваційну складову.
Росія знаходиться на шляху переходу від промислово-виробничої до науково-технічному рівню економіки, для чого обов`язковий високий рівень інноваційної активності еквівалентний країнам лідерам у цій галузі. Згідно з публікацією «Глобального рейтингу інновацій-2012» Росія знаходиться на 51 місці за рівнем інноваційного розвитку з 141 країни дослідження [8].
У світовій економічній науці вважається доведеним, що внесок наукових досягнень в зростання ВВП може перевищувати 50%. Обсяг світового ринку наукомісткої продукції складає 2300 млрд. Дол. США. З цієї суми 39% - це продукція США, 30% - Японія, 16% - Німеччина. Частка ж Росії складає всього 0,3% [2].
Значне відставання РФ за рівнем інноваційного розвитку помітно навіть поряд з країнами ЄС. Так, сукупний рівень інноваційної активності організацій у 2012 році в Росії становить 10,4%, в той час як в ряді західних розвинених країн цей показник перевищує 50%, що відображено на рисунку 1.
Мал. 1. Сукупний рівень інноваційної активності організацій у 2012 році, відсотки [3].
Значна роль в інноваційній активності держави належить сектору малого підприємництва (МП), який в свою чергу є більш гнучким у пристосуванні до швидкозмінних тенденцій за рахунок мобільності комерціалізації інноваційних ідей. Мале інноваційне підприємництво в РФ на сьогоднішній день не розкрила свого потенціалу, і відстає від лідируючих позицій вищеназваних країн, таких як США, Японія, країни ЄС (Німеччина, Франція, Великобританія), Китай та інші. Частка малих інноваційних підприємств (МІП) у загальному обсязі малого підприємництва в Росії становить не більше 5%, тоді як в США цей показник досягає 70%, в Німеччині 62%, Норвегії - 49%, Великобританії - 40%, Франції - 38% [ 1]. Таке співвідношення не є випадковістю і залежить від ряду факторів, до основних з яких відносяться державне регулювання, а також в цілому інфраструктура в країні.
Уряду економічно розвинених зарубіжних країн в процесі інноваційного розвитку та державного регулювання формування інноваційного середовища МП роблять акцент на різні механізми і форми державної підтримки. Використовується безліч законодавчих, фінансових, податкових та майнових важелів на державному та регіональних рівнях, що сприяють розвитку інноваційної средиво всіх сферах підприємництва, в тому числі і в напрямку формування умов і стимулів для підвищення ефективності використання ресурсів суб'єктами підприємницької діяльності. В економічно розвинених країнах щодо впливу держави на економічне, в тому числі інноваційне, розвиток переважає саме державне регулювання. У той час як в Росії ще сильні тенденції радянського підходу до регулювання економічного розвитку в якості державного втручання в економіку, особливо це відчувається в регіонах [4].
При цьому методи державного регулювання в області малого підприємництва можна класифікувати на прямі (дотації, цільові програми) і непрямі (податкові пільги, зниження рівня ставок по кредитах, створення і виконання законодавчих актів та інші).
Країни-лідери успішно застосовують прямі методи державного регулювання, а саме надання широкого спектру програм підтримки малого бізнесу, виділення дотацій і грантів. Так, в США захист інтересів малого і середнього бізнесу покладено на Адміністрацію Малого Бізнесу (АМБ), яка координує такі ефективні програми, як «Програма Інноваційних досліджень в малому бізнесі» (The Small Business Innovation Research - SBIR) і «Програма трансфертів технологій малого бізнесу »(The Small Business Technology Transfer Program - STTR). Програми служать для залучення інноваційних ідей малого бізнесу для вирішення науково-технічних проблем за тематикою 10 найбільших федеральних міністерств і національних агентств.
В інших передових інноваційних країнах реалізуються не менш ефективні програми по розвитку малого підприємництва. В рамках діяльності Канадського уряду існує дуже багато програм економічного інформування та економічної підтримки. Можна відзначити такі програми як: Strategis, SEB, CFDC's, WEC, які в сукупності становлять систему бізнес-центрів, які дозволяють отримувати ефективну фінансову та консультаційну підтримку [6].
У свою чергу, уряд багатьох європейських країн, на чолі з Великобританією, Німеччиною, Швецією, Францією розробило ряд програм з надання фінансової підтримки розвитку інноваційного середовища сектора МП, що включає обмін досвідом і знаннями, трансферт технологій між організаціями, університетами та дослідницькими центрами, що передбачають державне фінансування витрат з надання у тимчасове користування виробничих площ і унікального обладнання стартує і зростаючим малим промисловим ор анізаціям, інноваційна діяльність яких відповідає пріоритетам соціально-економічного розвитку держави [7].
Китай на сьогоднішній день активно розвиває мале інноваційне підприємництво. Успішно реалізуються програма «863», програма «Іскра», програма «Факел» та інші, орієнтовані на швидке і швидкоплинне впровадження у виробництво передових технологій вітчизняного китайського проізводства.Кроме програм, перерахованих вище, особливу увагу в Китаї приділяється кадровій політиці. Протягом кожного року уряд засновує гранти і стипендії, що дозволяють студентами отримувати прекрасну освіту [5].
В рамках непрямих методів регулювання реалізуються наступні заходи щодо стимулювання розвитку МІП:
- виділення субсидій, що покривають до 50% витрат, позик - прямих кредитів (США, Японія, Німеччина, Франція та ін.);
- надання кредиторам (приватним банкам, торговим компаніям, страховим фірмам, пенсійним фондам) державних гарантій на позичає капітал до 90% (США);
- скорочення податків на соціальні витрати (Японія);
- розширення податкових пільг при виконанні НДДКР (Японія);
- скасування податків на інвестиції в розвиток МСП (Франція);
- застосування спрощеної системи оподаткування (США, Канада та ін.);
- надання та гарантування позик в доповненні до кредитів на випадок надзвичайних лих (США, Німеччина, Франція, Швейцарія);
- укладання контрактів на розробку нової продукції і технологій з боку федеральної влади (практично у всіх розвинених країнах);
- створення центрів підвищення технічного рівня МІП (Великобританія, Японія, Швеція, Австрія, Німеччина);
- компенсація витрат, пов'язаних з підготовкою кадрів (Японія);
- зміст пенсійних фондів малих інноваційних підприємств звільняється від оподаткування (Японія);
- імпортовані прилади та обладнання, призначені для проведення досліджень і освоєння високих технологій, які не випускає місцева промисловість, звільняються від митного імпортного мита (Китай).
Грунтуючись на прикладі зарубіжних країн в застосуванні прямих і непрямих методів державного регулювання, доцільним для сектора малого інноваційного підприємництва РФ буде використання досвіду з адаптаційним механізмом. На сьогоднішній день в Росії акцент роблять на пряме державне регулювання. Прикладом цього служить реалізація таких програм, як «СТАРТ», «розумник», «РОЗВИТОК», надання різних грантів в рамках технопарку Сколково і т.д. Російська практика показує, що цього недостатньо, у зв'язку з чим, слід приділити увагу непрямими методами регулювання. Так, по відношенню до продукції МП повинен з'явитися попит з боку безпосередньо самої держави. У свою чергу законодавчі акти, що містять структуровану інформацію про формування і розвитку малих інноваційних підприємств, сприяють підвищенню ефективності їх діяльності. Особливо, це стосується створення правової основи для діяльності венчурних фондів, а також для венчурного інвестування пенсійними фондами, страховими компаніями та іншими кредитно-фінансовими інститутами, також створення законодавчого забезпечення державної підтримки діяльності приватних інвесторів. Крім законодавчої бази повинен реалізовуватися комплекс заходів по кредитуванню малого бізнесу, залучення кваліфікованих кадрів зі збільшенням частки молодих фахівців, застосування спеціальних систем оподаткування, а також створення сприятливого середовища для інтеграційної взаємодії всіх елементів інноваційної інфраструктури.
література
1. Асаул А.Н. , Карпов Б. М., Перевязкін В. Б., Старовойтов М. К. Модернізація економіки на основі технологічних інновацій: Розвиток малого підприємництва в інноваційній сфері / О.М. Асаул, Б. М. Карпов, В. Б. Перевязкін, М. К. Старовойтов. - СПб: АНО ІПЕВ, 2008. - 606 с.
2. Івасенко, А. Г., Ніконова, Я. І., Сизова, А. О. Інноваційний менеджмент / А. Г. Івасенко, Я. І. Никонова, А. О. Сизова. - М .: КНОРУС.- 2009. - 416 с.
3. Індикатори інноваційної діяльності діє до: 2013: стат. зб. М .: НДУ ВШЕ, 2013.
4. Група компаній НСПП, Консалтинг для держави і бізнесу [Електронний ресурс]: Розвиток малого і середнього підприємництва. URL: http://nisse.ru/ (Дата звернення 18.05.2015).