Наша ассоциация ArtMisto.net

Аквапарк

  • Индивидуальные средства защиты
  • Рынка недвижимости
  • Вайфай
  • Казак
  • Как автомобиль
  • Новости
  • Статьи

    Договір Туркменії з Китаєм: Поразка «Газпрому» або обмін ринками?

    18 липня Президент Туркменії К.Бердимухаммедов завершив свій перший офіційний візит до Китаю, під час якого Пекін і Ашхабад уклали договір про будівництво прямого газопроводу в обхід Росії, а також підписали багатомільярдний контракт на постачання Китаю туркменського газу. Однак маршрут туркмено-китайського трубопроводу до кінця ще не визначений; боку також ще не домовилися про ціну. Нічого не було сказано в цей раз і про терміни будівництва газопроводу. Швидше за все тому, що і те і інше буде залежати від здатності Росії запропонувати Ашхабаду кращі умови двостороннього співробітництва. Поки що новий президент Туркменістану отримав від В.Путіна обіцянку побудувати новий Прикаспійський газопровід і сприяння в освоєнні шельфу Каспію, а від китайців - інвестиції в геологорозвідку і освоєння правого берега Амудар'ї, а також великий пільговий кредит, розміри якого не розголошуються ( «Час новин» ).

    Вперше ідея продажу туркменського газу в Китай була озвучена ще першим президентом незалежної Туркменістану С.Ніязовим. Підписане ним в квітні 2006 року загальна угода про газову співпрацю, що передбачає будівництво прямого газопроводу з Туркменії в Китай і щорічні поставки 30 млрд кубометрів туркменського газу, сильно стривожило Москву. Трохи заспокоїла Кремль несподівана смерть Ніязова. Його наступник К.Бердимухаммедов твердо пообіцяв прем'єру РФ Михайлу Фрадкову, що переважне право імпорту газу аж до 2028 року залишиться у "Газпрому". Туркменські чиновники заспокоювали російських, кажучи, що Сапармурат Ніязов не встиг скріпити підписом договір з китайцями, а ніяких нових кроків в цьому напрямку Ашхабад не планує. У підсумку в травні президенти Росії, Казахстану і Туркменії підписали договір про будівництво прикаспійського газопроводу, який на думку Москви остаточно прив'яже туркменський ПЕК до Росії.

    Після підписання у вівторок в Пекіні угод про постачання газу в Китай такої впевненості у Росії бути вже не може, вважає сьогоднішній «Комерсант» . Головним з підписаних документів став договір між Держагентством з вуглеводневим ресурсів Туркменістану (ГУРТ) і Національної нафтогазовою корпорацією Китаю (CNPC) про розподіл продукції на газовому родовищі Багтиярлик на правобережжі Амудар'ї, яке стане сировинною базою для будівництва газопроводу "Центральна Азія" з Туркменії в Китай. Крім того, CNPC підписала з "Туркменгазом" 30-річний контракт на поставку 30 млрд кубометрів газу в рік починаючи з 2009 року. Судячи з усього, до цього Пекін і Ашхабад планують завершити будівництво газопроводу, причому будувати будуть китайці. Нарешті, Пекін видав Ашхабаду пільговий кредит, який піде на закупівлю китайських бурових установок.

    У Пекіні глава Туркменії знову заявив, що газу в його країні вистачить на всіх: «Буквально в останні дні ми отримали докази наявності величезних запасів природного газу і можемо гарантувати поставки визначеного угодою обсягу газу», - стверджував К.Бердимухаммедов. Однак міжнародні експерти вважають, що рано чи пізно Туркменії все ж доведеться пред'явити світові свідоцтва незалежного аудиту газових запасів.

    Автор сьогоднішньої статті в газеті «Час новин» вважає, що "Газпрому" тепер треба буде докласти значних зусиль в торзі з Ашхабадом, для того щоб зберегти закупівлі обсягів туркменського газу, а перспективи російсько-туркменського газового співробітництва виглядають відтепер більш туманними. У доступній для огляду перспективі у Туркменістану немає достатніх можливостей для одночасних поставок 45-50 млрд кубометрів "Газпрому" і 30 млрд кубометрів китайської держкомпанії CNPC.

    Зараз, як стверджують в "Газпромі", діє трирічний контракт на поставку до 50 млрд кубометрів на рік за фіксованою ціною 100 дол., Підписаний главою російського концерну Олексієм Міллером і паном Ніязовим восени 2005 року. Навіть якщо ці умови залишаться незмінними (а ймовірність того, що Ашхабад вимагатиме збільшення цін з наступного року, вельми висока), то вже через рік "Газпрому" доведеться брати участь в новому "тендері" на продовження закупівель. Вчорашня угода з КНР підтверджує, що Ашхабад "тендер" неодмінно проведе. А також і те, що CNPC буде дуже серйозним опонентом в цьому змаганні. Тим більше що перед візитом до Пекіна з туркменських джерел з'явилася інформація про те, що найближчим часом угоду про наміри щодо постачання газу може бути підписана і з учасниками проекту Nabucco (газопровід з Туреччини до Австрії через Болгарію, Румунію і Угорщину).

    Слід зазначити, що в грошовому вираженні предмет торгу, виходячи з існуючої кон'юнктури цін в Європі, обчислюється просто. Газ з Росії за довгостроковими контрактами продається зараз в Старому Світі по 250-260 дол. Якщо відняти від цієї цифри транспортні витрати (близько 17 дол. За територіями Росії, Узбекистану і Казахстану і приблизно стільки ж через Україну), норму прибутку (15-20 %) і сьогоднішню ціну на туркменському кордоні, виходить, що потенційний "предмет переговорів" становить приблизно 65 дол. тобто при збереженні кон'юнктури в Європі "Газпром" не зможе купувати туркменський газ дорожче 165 доларів. Багато чого буде залежати від того, чи буде Китай готовий дати більше "Газпрому", вважає «Час новин» . А також від здатності Ашхабада і Пекіна побудувати газопровід через Узбекистан і Казахстан. Переваги Росії в цій грі - в наявності готової газотранспортної системи, а також в традиційній ролі "розвідного" на політичній арені в регіоні.

    Проте, як пише сьогоднішня «Газета» , В Москві до нового туркменсько-китайському контрактом поставилися з олімпійським спокоєм. Той факт, що Бердимухаммедов підписав в Китаї угоду, конкуруюче з російським, Москву не бентежить, тому що основні сили Росії будуть спрямовані на будівництво нових і нових газопроводів до Європи. Автор публікації вважає, що Володимир Путін добровільно поступився китайський ринок газу К.Бердимухаммедова в обмін на відмову Ашхабада від претензій на самостійний експорт в Європу. Адже бажання обійти Росію і продавати газ через Туреччину виникло ще у першого президента Туркменії Сапармурата Ніязова, проте довести його до логічного кінця він не встиг. Натомість чинний туркменський президент неодноразово заявляв про "якісно нових відносинах Туркменії з Росією, які не повинні обмежуватися газпромівськими закупівлями туркменського газу". На практиці якісно нові відносини вилилися в згоду Туркменії разом з Казахстаном побудувати газопровід для експорту середньоазіатського газу в Європу через систему "Газпрому". І заморожування переговорів з Туреччиною і Іраном про будівництво альтернативних маршрутів експорту.

    Так що газова ОПЕК у вигляді поділу ринків збуту газу вже діє, резюмує «Газета» .

    Використана інформація наступних джерел: Коммерсант, 19.07.2007, с. 6; Час новин, 19.07.2007, с. 8; Газета, 19.07.2007, с. 3

    Новости

    ArtMisto.net
    Наша ассоциация ArtMisto.net. Сайт "Buddy.Bet" приглашает всех азартных игроков в мир возможностей и азарта, который доступен в любое время.